— А ви його чули? — запитав Крозьє, знову вдивляючись у її серйозне обличчя в намаганні збагнути, чи не морочить вона йому голову.
— О, так. Неймовірні звуки, просто жахливі. Від них жертва диявола ціпеніє на кілька секунд, яких йому достатньо, щоб роззявити свою страшенно широку пащеку і проковтнути здобич цілком. Але ще жахливішими є пронизливі передсмертні крики його жертв. Якось я чула, як несамовито бекала ціла отара овець, поки один-єдиний диявол пожирав їх одну за одною, аж вухами лящало, не залишаючи навіть копит.
— Ви жартуєте, — сказав Крозьє, пильно вдивляючись в її обличчя, вкотре намагаючись зрозуміти, насміхається вона над ним чи все-таки говорить серйозно.
— Я ніколи не жартую, коли йдеться про диявола, Френсісе, — відказала вона.
Вони знову в’їхали у тінь тропічного лісу.
— А ваш диявол їсть качкодзьобів? — запитав Крозьє цілком серйозно і дуже тішився, що ні Джеймс Росс, ні хтось з інших членів його суднової команди цього не чує. Питання звучало доволі безглуздо.
— Тасманійський диявол може з’їсти геть усе, — відповіла Софія. — Але вам знову пощастило, Френсісе. Диявол полює вночі, і якщо тільки ми остаточно не заблукаємо, то побачимо ставок Качкодзьобів — і самих качкодзьобів — й пообідаємо та повернемося додому ще до настання темряви. Але, боронь боже, опинитися нам тут у лісі посеред ночі.
— Ви боїтеся диявола? — запитав Крозьє.
Він хотів поставити це питання безтурботним тоном і трохи подражнити Софію, але сам почув у своєму голосі якусь приховану напругу. Софія зупинила свою кобилу й усміхнулася йому — щиро, сліпучо й грайливо. Крозьє спромігся, хоч і не так граційно, як Софія, також зупинити свого огира.
— Ні, мій любий, — хрипким шепотом відповіла молода жінка. — Ні, я боюсь не диявола. Я побоююсь за свою репутацію.
Перш ніж Крозьє здобувся на відповідь, Софія засміялася, пришпорила свою коняку і галопом помчала вперед по дорозі.
У пляшці залишалося віскі на дві неповні склянки. Крозьє налив собі більшу частину напою, підняв склянку на рівень мерехтливої олійної лампи, що висіла на внутрішній переділці, і через бурштинову рідину роздивлявся танок світла. Він повільно п’янів.
Вони так і не побачили качкодзьоба. Софія запевнила його, що качкодзьоба майже завжди можна побачити в цьому ставку — маленькій круглій водоймі менше п’ятдесяти ярдів завширшки, за чверть милі від дороги в гущавині лісу, — і вхід до його нори був нібито під вузлуватим корінням дерев, що спускалися до води, проте качкодзьоба вони так і не побачили.
Але натомість він побачив голу Софію Крекрофт.
Вони влаштували чудовий пікнік на тінистому березі ставка Качкодзьоба, розіслали на траві дорогу скатертину, на якій порозставляли кошик для пікніків, склянки, судки з їжею, а потім і самі повсідалися. Софія наказала слугам запакувати в пергаментний папір ростбіф, пересипавши його найдорожчим з усього тутешнього краму, але найдешевшим товаром там, звідки приплив Крозьє, — льодом, — щоб їжа не зіпсувалася під час вранішньої поїздки верхи. У судках була печена картопля і дуже смачний салат. Софія також поклала в кошик пляшку чудового бургундського разом з кришталевими келихами, прикрашеними гербом, із сервізу сера Джона і випила вина більше, ніж Крозьє, обділивши капітана.
Після перекусу вони напівлежали на підстилці, спершись на лікті, всього за кілька футів одне від одного і теревенили про те про се майже годину, весь час поглядаючи на темне плесо ставка.
— Ми чекаємо на качкодзьоба, міс Крекрофт? — запитав Крозьє під час короткої паузи в їхній розмові про небезпеки і дивовижі арктичної мандрівки.
— Ні, я думаю він би вже досі показався, якби хотів, щоб ми його побачили, — сказала Софія. — Я чекаю, коли ми підемо купатися.
Крозьє спантеличено подивився на неї. Вона певно що не взяла купального костюма. В нього такого костюма зроду не було. Очевидно, це був один з її жартів, але Софія завжди говорила з такою переконливою серйозністю, що він ніколи не відчував цілковитої впевненості. Це робило її пустощі ще захопливішими для нього.
Продовжуючи свій приємно збудливий жарт, вона підвелася, струсила кілька опалих листків зі своїх темних штанів гаучо і роздивилася довкола.