Коли він випірнув на поверхню, пирхаючи і відсапуючись, вона перебирала у воді ногами всього за двадцять футів від нього і усміхалася.
— Я дуже рада, що ви вирішили приєднатися до мене, Френсісе. Тепер, якщо самець качкодзьоба випливе зі своєю отруйною шпорою, ви зможете захистити мене. Огляньмо вхід до нори? — вона граційно розвернулася й попливла до величезного дерева, яке нависало над водою.
Давши сам собі обітницю триматися принаймні за десять — ні, за п’ятнадцять — футів від неї, як корабель з великою осадкою тримається далі від підвітряного берега, Крозьє поплив за нею по-собачому.
Ставок виявився несподівано глибоким. Він зупинився за дванадцять футів від неї і почав незграбно молотити по воді руками, щоб утримати голову над поверхнею. Крозьє пересвідчився, що навіть тут, біля самого берега, де корені величезного дерева спускалися крутим схилом у воду і висока трава нависала над нею, кидаючи пообідні тіні, він не може намацати ногами дна, навіть ставши навшпиньки.
Несподівано Софія попливла до нього.
Мабуть, вона помітила паніку в очах Крозьє, який не знав, чи оскаженіло гребти назад, чи якимось чином попередити її про свій непристойно збуджений стан, бо дівчина зупинилася — і він побачив, як її білі груди коливалися під водою, — а потім кивнула ліворуч від себе і легко попливла до вузлуватих коренів.
Крозьє поплив слідом.
Вони вхопилися за коріння, всього за чотири фути одне від одного, але вода була благословенно темною нижче рівня грудей, і Софія показала на те, що могло бути входом до нори або тільки заглибиною у крутому замуленому березі між переплутаних коренів дерева.
— Це табірна, або холостяцька нора, не гніздо, — сказала Софія.
У неї були гарні плечі й ключиці.
— Що? — перепитав Крозьє.
Він був щасливий — і трохи здивований — від того, що здатність розмовляти повернулася до нього, але водночас прикро вражений, що його голос звучав якось дивно, придушено, а ще у нього стукотіли зуби, хоча вода не була холодною.
Софія усміхнулася. Пасма чорного волосся прилипли до її щік.
— Качкодзьоби риють нори двох видів, — сказала вона тихо. — Такою ось норою, який деякі натуралісти звуть табірною, користуються як самці, так і самиці, окрім сезону спарювання. В них живуть неодружені. Гніздову нору вириває самиця спеціально для розмноження, а після того, як все відбулося, вона риє ще одну маленьку нірку, яка слугує такою собі дитячою кімнатою.
— О, — сказав Крозьє, вчепившись у корінь так міцно, як він ніколи не хапався за жоден корабельний канат навіть на висоті двісті футів над палубою під час урагану.
— Ви, мабуть, знаєте, що качкодзьоби відкладають яйця, — продовжувала Софія, — як рептилії. Але самиці виділяють молоко, як ссавці.
Крізь воду йому було видно темні кола в центрі білих півкуль її грудей.
— Справді? — запитав він.
— Тітка Джейн, яка сама трохи натураліст, вважає, що отруйні шпори на задніх лапах самець використовує не тільки для двобоїв з іншими качкодзьобами-самцями та непроханими гостями, але й для того, щоб причіплятися до самиці, коли вони плавають і спарюються водночас. Очевидно, під час шлюбних ігор він не виділяє отрути.
— Так? — сказав Крозьє і подумав, чи не варто було йому сказати: «Ні?»
Він уже не тямив, про що вони розмовляють.
Перебираючи руками вузлисті корені, Софія пересувалася до нього все ближче, аж поки її груди ледь не торкалися його. Вона поклала свою холодну долоню — несподівано велику — йому на груди.
— Міс Крекрофт… — почав було він.
— Тсс, — сказала Софія. — Тихенько.
Вона перенесла свою ліву руку з кореня на плече Крозьє, повиснувши на ньому, як до цього висіла на корені дерева. Її права рука ковзнула по грудях нижче, провела по животу, по правому стегну, а потім повернулася назад до живота й знову поповзла нижче.
— Оце так, — прошепотіла Софія йому у вухо. Її щока притулилася до його щоки, а мокре волосся лізло йому в очі. — Здається, я знайшла отруйну шпору?
— Міс Кре… — знову почав він.
Вона стиснула свою долоню. Несподівано дівчина граційно піднялась у воді, її сильні ноги обхопили його ліве стегно, а потім вона опустилась на нього всією своєю вагою і почала об нього тертися. Крозьє трохи підняв ліву ногу, щоб обличчя Софії залишалося над водою. Вона заплющила очі. Її сідниці міцно притискалися до його стегна, а груди — до його грудей; права рука дівчини почала пестити його член.