Коли з’ясувалося, що переміг Лукас, до його тісної гримерки увійшла осяйна Анжеліка Феллон — та сама фея-телеведуча, розкішна довгонога білявка, котра знущалася з нього під шалені оплески глядачів.
— Вітаю, Лукасе! — озвалася до нього своєю коронною фразою. — Хто б міг подумати, ти переможець! Та знаєш, я в цьому навіть не сумнівалася… — Вона чомусь почала роздягатися. Неквапом розстебнула довгий рядок ґудзиків на білій шовковій блузці й потяглася до блискавки, що непомітною змійкою збігала вздовж чорної вузької спідниці, котрою були обтягнуті її стрункі знадливі стегна…
Лукас не міг вимовити ні слова, просто зачаровано спостерігав за рухами Анжеліки і не смів повірити власним очам. Коли спідниця й блузка впали до її довгих ніг, красуня переступила через них і схилилася над переможцем у самій лише напівпрозорій, гаптованій мереживом спідній білизні.
— Звісно, я могла б зачекати, доки ти отримаєш сильне й сексуальне тіло. Але я не хочу чекати. Таким ти мені навіть більше подобаєшся…
То був найкращий секс у його житті. Анжеліка Феллон.
Та що там, то був перший і наразі єдиний секс у його житті.
Роздiл IV
Тiло № 29
Минув місяць. Клініка жила власним розміреним життям, пацієнти мирно чекали своїх трансплантацій, Юрій так само тихо ненавидів себе та свою роботу, не ночував удома й нічого не пам’ятав на ранок. За цей час сталося ще одне убивство — спалення живцем. Дівчину звали Тері Джонсон, її обгорілі рештки Юрію теж примарилися в багажнику, а потім без сліду щезли. Ім’я вбитої знову видалося йому знайомим. За кілька днів лікар згадав — воно належало білявій повії, послугами котрої він час від часу користувався. Тепер належало збожеволіти остаточно.
…Той ранок видався непримітним. За вікном ліниво шелестів дощ, тож пацієнти чинно розсілися в затишному передпокої за кавою замість того, аби примарами блукати алейками столітнього саду. Геннадій Навозов непомітно дрімав у кріслі під наглядом своїх онуків, що розважали себе грою в монополію. Його тіло так само було старим і немічним, але вже зовсім інакшим, адже кілька тижнів тому старий отримав свою трансплантацію. Однак мусив знову повернутися до клініки. Відторгнення. Нове тридцятирічне тіло Навозова за лічені дні висохло, скорчилося й постаріло. Як і раніше, він хотів померти.
Ванесса Маріані картинно розташувалася навпроти, гортаючи модний журнал, біля її ніг вірним псом прилаштувався пуерторіканець. До старої кінозірки знову потяглися папараці. Й на те була своя причина — на людях подружжя завжди демонструвало зворушливе неймовірне кохання одне до одного, а на ніч (про те ніхто не знав) цнотливо й з полегшенням розходилося по різних спальнях.
Алехандро досі не визначився, як йому ставитися до своєї дружини. Звісно, всі довкола були переконані, що він одружився з нею за гроші. Інакше й бути не могло. Якби не одна цікава й малознана деталь, про котру не здогадувалася навіть Ванесса. У дитинстві Алехандро впав із велосипеда й доволі боляче вдарився головою. Із того часу він не розумів багатьох речей. Оточення мало його за дурника. Старші брати (Мігель та Родріго) насміхалися й поблажливо винагороджували потиличниками. Бо що візьмеш із пришелепуватого? Та хлопець не переймався. Травма давала йому можливість не забивати собі голову купою проблем, які є прерогативою й водночас нещастям усіх «нормальних» людей. Жінки йому співчували й охоче віддавалися під час першого ж побачення, втім, на друге й статус законної дружини не претендувала жодна, і це надавало йому безліч переваг. Ванесса була першою, котра зопалу вийшла за нього, і першою з його жіночого оточення, з ким він і досі не спав. Це було незвично. Але, мабуть, так і має бути у випадку з законною дружиною, вирішив собі Алехандро.
А потому, як жінка отримає нове тіло і її акторська кар’єра налагодиться, вони збиралися розлучитись. Без зайвого галасу й взаємних обвинувачень. Доти ж належало мавпувати і прикидатися. Тон задавала Ванесса. При свідках вона дивилася на красунчика безмежно закоханим поглядом і кликала його не інакше, аніж «моє янголятко». А наївне «янголятко» за її спиною вже домовлялося про побачення з черговою медсестричкою. Угледівши таке нахабство, Юрій завбачливо лишив медсестру на нічне чергування в закритий медичний блок і, виїжджаючи наприкінці того дня з лікарняної парковки, зумисне зачепив бампером свого бувалого «шевроле» розкішний зад новенької червоної «феррарі» Ванессиного чоловіка.