Але навіть знаючи, що смерть — це правда, а ми себе годуємо вигадками, біль втрати — це те, чого неможливо заперечити, ну, за винятком зраненої ніжності.
Плач — це хороша штука. Він нераціональний і не може таким бути. Це непорочність за межами раціоналізму. Це наша сутність і дзеркало того, чим ми станемо. Любов.
Я оплакував Вікрама. Я знав, що його не вбили, а відпустили: він — в’язень душі, приречений на вічну втечу. Але я все одно заповнив порожній колодязь танцями і слізьми.
І я голосив, і марив, і писав якісь дивні речі, що мали справдитися на сторінках мого записника. Моя рука бігала по сторінках туди-сюди, наче звір у клітці. Коли мій зір розплився і ті написані чорні слова здалися чорним мереживом з вуалі мадам Жу, я заснув посеред павутини кошмарів, пійманий, чекаючи, поки підповзає смерть.
Частина X
Розділ 57
Гріх — це роз’єднання, і нічого нас так цілковито не роз’єднує, як великий гріх — війна. Боротьба за контроль над південним криміналітетом спровокувала друзів стати ворогами, ворогів — нападати без попередження, а копів — прохати про мир, бо ворожнеча руйнувала бізнес для всіх.
Скорпіони перегрупувалися під керівництвом Вішну, покликавши до Бомбея ще двадцятьох людей з північного штату Уттар-Прадеш. Вони були досвідченими вуличними бійцями, і протягом тижня після їхнього приїзду нові скорпіони відібрали в санджайської компанії фонтан Флори та район Форту.
Помітивши часткову анексію своєї імперії, санджайська компанія блискавично відреагувала на північне вторгнення: вони вбили свого ватажка менш ніж за сто метрів від його маєтку.
Другий Гусейн — перший солдат, який бився за Хадербгая кількадесят років тому, вийшов перед автомобілем Санджая, коли бос злочинців покидав свій маєток. Гусейн стріляв зі своєї зброї, аж поки Санджай і два його афганські вартові не загинули.
Він перейменував компанію на свою честь, як часто роблять царевбивці, й підніс хлопчика-короля Тарика до повноцінного члена ради в новій компанії Гусейна. Першою дією Тарика як учасника ради став заклик до смерті. «Вбийте їх усіх,— оголосив хлопець.— Вбийте їх усіх і заберіть усе, що вони мають».
Це перетворилося на нове гасло компанії Гусейна: «Заберіть усе, що вони мають»,— у той час як колись воно звучало так: «Правда і Мужність».
Гріх накладався на гріх, доки важкий тягар розірвав останню одежину толерантності, й пошарпані ниточки честі та віри відлетіли на зимних вітрах, залишивши на загальний огляд голу ненависть.
Карла знову почала зі мною спілкуватися, але мала ще більше клопотів, аніж раніше: була занадто зайнята, щоб розділити зі мною більш ніж один прийом їжі раз на кілька днів. Мені здавалося, що самогубство Вікрама сильно і надовго на неї вплинуло в моральному плані, але, можливо, моя кохана хотіла показати мені те, на що я волів заплющувати очі.
Вона перестала сміятись і навіть усміхатися. Якийсь час вона була Карлою, з якою я колись познайомився, Карлою, яка не усміхається. І не було ніяких «піжамних вечірок».
Це був тест на витривалість, призначений для звільнених в’язнів чи музикантів. Я блукав павутинами тестостерону, адреналіну і феромонів, від’єднаний від жінки, яку кохав і з якою не міг кохатися, але щодня розмовляв.
І я ще й досі був роздратований. Але дратівливість стала новою нормою в Південному Бомбеї, тож ніхто вже не звертав уваги.
Чоловіче мірило — це відстань між його людськістю і відданістю. Я був відданий Карлі, але відстань між нами залишала відданість саму-одну охороняти свічку посеред вітрів, поки людськість десь мандрує вулицями.
Так сталося, що на цей час кожна вулиця в місті стала карнавалом для мандрівників.
Ідрис колись сказав, що Страх — це злидні Правди, а Жадоба — це злидні Віри. Страх і жадоба тижнями по черзі нишпорили вулицями й нетрищами Південного Бомбея: шість довгих тижнів напруги, грабунку, спекуляції і крові у провулках.
Гашиш, марихуана, стимулятори, депресанти, метамфетаміни подорожчали вп’ятеро. Найкмітливіші державні службовці вчасно підняли розміри хабарів, запускаючи сніговий ком корупції, завдяки чому заробили невеличкі капітали, і таким чином подвоїлися хабарі у десять рупій, які дорожні копи вимагали за перевищення швидкості. Жадібність змушувала платити під місячним сяйвом, а страх був єдиним постійним другом на вулицях.
Я познайомився з хлопчиною, який саме потрапив у компанію Гусейна, і він мені сподобався, але за годину я почув, що його вбили. А за кілька днів це повторилося зі ще одним молодим бійцем компанії Гусейна — з різницею лише в кілька годин між потиском рук і жменею ґрунту.
Боліло обидва рази, навіть попри те, що це мене не стосувалось. Я почувався ніяково під час кожного знайомства зі ще одним новим вуличним солдатом, захопленим війною.
Велосипедні вбивці погодилися на контракти компанії Гусейна і належним чином страчували людей компанії скорпіонів. Скорпіони збивали людей Гусейна з їхніх мотоциклів. Люди Гусейна закидали запалювальними бомбами бар скорпіонів.
Скорпіони пограбували банк у Південному Бомбеї, та їм усе зійшло з рук. Компанія Гусейна відплатила, накривши інкасаторський фургон на території скорпіонів, і їм усе теж зійшло з рук. Обидві банди використовували крадені гроші, щоб давати хабарі, чи погрожували працівникам банків та охороні. Без свідків справи розвалювалися.
Кожен, у кого була зброя на продаж, загинав за неї втричі більшу ціну. Чоловіки, яким була потрібна зброя, продавали заради неї весільні прикраси своїх дружин. Часи сокир і ножів, які дозволяли вести ближній бій, за одну зиму відійшли в минуле, а замість них прийшла контактна перестрілка.
Під час вуличних воєн тебе може вбити будь-який темний куток, а темні кутки якраз і вбивали людей аж чотири тижні, поки насильство не зупинилося. Я платив двом найкращим молодим бійцям Команчі, щоб ті здалеку наглядали за Карлою і захищали її в ці тижні. Я й сам хотів це робити, але вона не дозволила.
Війна за Південний Бомбей між компанією Гусейна і компанією скорпіонів закінчилася так само раптово, за один день, як і почалася, завдяки переговорам Гусейна й Вішну. Хай що вони один одному сказали наодинці, але заява після виходу з кімнати була не лише про мир, але й про братерство та інтеграцію.
Дві компанії погодилися об’єднатися в єдине ціле. Правда, назвати новостворену компанію було проблемно, бо деякі люди Хадербгая, і Санджая, і Гусейна заявили, що швидше застреляться, ніж назвуться скорпіонами.
Нова об’єднана мафіозна банда отримала назву «компанія Вішну». У Вішну було хоч і більше людей, зате набагато менше території, ніж мав Гусейн, проте вирішили, що компанія, названа його ім’ям, втамує заколот на вулицях і перешкодить навалі немісцевих банд у Південному Бомбеї.
Обоє ватажків головували на зборах ради, і обоє визнавали владу один одного. Місця в раді рівномірно розподілялися між членами колишніх банд, здобич теж ділили по-братськи.
Це був складний баланс між обмеженою довірою й необмеженою люттю, і щоб покращити взаємодію, племінники та племінниці з кожного боку мали жити у ворога, тож перемир’я підтримувалося пульсом у них на горлі.
І коли ті заручники почали жити в родинах, які мали піклуватися про них, як про своїх, і прикінчити у разі закінчення перемир’я, то шість тижнів війни закінчилися за день, а вулиці знову повернулися до безпечного беззаконня.
Коли знову встановився мир, я розплатився з молодими бійцями Команчі, які охороняли Карлу. Вони взяли гроші, але повідомили, що в майбутньому не зможуть виконувати цю роботу.
— Чому ні?
— Бо Карла найняла нас як польових агентів «Бюро втраченого кохання».