— Так відразу й кинулися назад? — перепитав Коваль.
Самсонов кивнув.
— І не поцікавилися, що там робиться, у домі?
— Довгий сказав: «Тут мокре діло…» Хтось випередив нас.
— А ви теж були готові на «мокре»?
Самсонов вилупив злякані очі:
— Хай йому чорт, мокрому!
— А ножі навіщо взяли? — спитав майор Бублейников.
— У мене не було ножа.
— А у Кравціва?
— Не знаю. Може, й був.
— А для чого він узяв?
— Може, замки ламати.
— А де викинули їх?
Самсонов знову почав відмовлятися: ніяких ножів у них не було.
— А де ті, що ви їх з Кравцівим у майстерні виготовляли?
— Ніяких ножів я не робив.
Для наступної розмови з Кравцівим, якого Коваль справедливо вважав головною постаттю у цій компанії, було досить того, що розповів Самсонов, і підполковник вирішив поки що відправити хлопця назад у камеру.
— Самсонов, ви розповіли трохи правди, це добре. Це на вашу користь… Але скажіть ще одне: ви вдвох ходили до Іллеш чи втрьох?
— Удвох! — хлопець готовий був землю їсти на доказ. — Тільки вдвох, тільки вдвох, — повторював він.
— А хто такий Кукушка? — поцікавився капітан Вегер.
Самсонов немов поперхнувся словами і, поглядаючи кудись убік, промимрив:
— Не знаю.
— Він не був з вами тієї ночі?
Ледве не сказав: «Ні, не був», — але вчасно стримався. Проте Коваль помітив розгубленість хлопця, а Бублейников поклав собі при наступному допиті витрусити з Самсонова цього Кукушку, як грушу з мішка. А поки що…
— Дозвольте, Дмитре Івановичу, ще запитання, — звернувся він до Коваля, помітивши, що той втратив інтерес до підозрюваного і викликав конвоїра.
Коваль кивнув.
— З чого ти жив тут три місяці? — спитав Бублейников хлопця. — На які гроші?
— Два з половиною.
— Гаразд, два з половиною.
— Випадкові заробітки. На вокзалі речі підносив. Курортникам. Чемодани, всякі корзини, мішки.
— І тобі довіряли?
— Дрова різав та колов.
— У травні і червні? Не мели, як порожній млин.
— Є такі, що й у травні дрова заготовляють.
— А худобу пасти не наймався?
— Пробував.
— До кого?
— На вулиці Духновича, на Лісній… Прізвищ не знаю. Мене Довгий водив… Але не взяли.
— А до Іллеш?
— До вбитої? Ні, не наймався.
Бублейников зробив багатозначну паузу, глянув на колег і сказав Самсонову:
— На цей раз ти, здається, не збрехав. Зрозумів, що палиця має два колеса… А на які гроші ви із Кравцівим роз'їжджали?
— Квитки він купував. Я не знаю, на які… Були, значить, гроші. Він на «Водоканалі» робив.
— Знаємо його роботу, — двозначно буркнув Бублейников. У кабінет увійшов конвоїр.
Самсонов, не читаючи, підписав протокол, який дав йому капітан Вегер, і, оглядаючись на невблаганно суворого майора, витираючи рукавом футболки спітніле обличчя, вийшов з конвоїром.
Після короткої перерви Коваль наказав привести Кравціва.
— Ну що ж, — сказав підполковник, коли той за його дозволом опустився на стілець і простяг свої довгі ноги. — Все сталося, як і передбачали. Ваш дружок Самсонов признався, що ходили ви до Іллеш вночі, ходили грабувати.
На скам'янілому обличчі підозрюваного наче зовсім не відбилося це повідомлення, тільки ледь ворухнулися напівопущені повіки і ще дужче поглибилися куточки вуст.
— Що ви на це скажете, громадянине Кравців?
Кравців відповів не відразу. Поклав свої великі руки на коліна, подумав, потім спитав:
— Дуже його били?
— А вас б'ють?
— Мене? Ні.
— Але ж і ви зараз будете признаватися. Під тиском незаперечних фактів.
Підозрюваний уперто сіпнув головою, наче норовистий кінь, і блиснув голубим, мов озерце, оком.
— Самсонов признався, що стрибали вночі через паркан, що грабунок цей був задуманий вами давно.
— Це не доказ. Клоун бере на себе — його справа, а я при чому? Може, він і ходив грабувати і стрибав уночі…
— Є й об'єктивні дані. Метеостанція надіслала офіційну довідку, що дощу вдень не було, тільки ввечері, — підполковник підсунув до Кравціва документ, але той навіть не глянув на нього.
— І ні в які найми до Іллеш ти з Самсоновим не ходив, усе те записано в протоколі, — показав на папери капітан Вегер. — А найголовніше, є свідчення місцевого жителя — ти його знаєш і я можу назвати, — якого ти розпитував, чи багато добра у Каталін Іллеш і нащо їй стільки грошей. Це теж прямий доказ.