Ось прийшов він зі своїм заступником Завзятим. Оба поліщуки, вояки УПА від самого початку її заснування за німецької окупації. Круча низького зросту, міцної, як корінь, будови, з кучмою густої, солом'яного кольору чуприни і такими ж густими бровами. З-під них сміялися двома квітками зацві-лого поліського льону його ясні очі. Він дослужився в УПА до ранги чотового, а після реорганізації йому доручено пост провідника Ківерецького р-ну.
Тут повстанці мали свої бази в лісах і зимували в них по бункерах. Однак вони недовго проживали у криївках, всього кілька місяців, поки лежав сніг. Напровесні, як тільки з'являлись у лісі перші чорні латки, залишали бункери і не вживали їх до наступної зими. Тому й фізично були здоровші за підпільників на Волині, а впарі з тим більш життєрадісні. Не те, що не могли б знайти місця на бункери в селах. На Поліссі населення ставилося до повстанців дуже прихильно. Оточені лісами, люди начебто менше боялися большевицьких репресій. Вони самі деколи ховалися в лісі, особливо під час вивозів на Сибір. Однак не визнавали конспірації. "Я б не будував криївки в селі навіть тоді, коли б мав пересидіти зиму на снігу в лісі. Через два дні про криївку знало б усе село", - нарікав Круча.
Та й самі повстанці вели себе ще по-партизанськи, і через те їм доводилося воювати частіше за інших. "Мені то більше до серця по-старому: раз боротьба, так ми повинні воювать, як полагається воякові", - доводив Круча. Його група минулого місяця затримала на дорозі авто, що везло гроші до району. Залякані службовці повискакували з авта і скрились у лісі, а хлопці здобули доволі значну кількість грошей. Немала підмога, але Круча не був надто захоплений здобутком, бо "розумієте, провідники зараз хочуть звітів. Два рази зробив би стільки, аби лиш не писати про це опісля. Мені воно ніяк не складається на папері".
Поки Орлан обговорював справи з Кручею, його заступник, Завзятий, розказав мені про себе. Старший брат Завзятого загинув в УПА, дружину і батьків вивезли большевики на Сибір, а донечка в районному містечку в чужих людей. Люди погані, кривдять дитину, і їй там дуже важко.
Дотепний Круча розповідав нам, яку то він має мороку з двома юнаками, яких прийняв у підпілля:
- Хлопці нічого, тільки вже забагато начиталися нашої літератури і відразу рвуться усвідомляти всіх, хто ще залишився несвідомим. Послав я їх та ще з одним старшим друзякою в село за харчами. У школі того вечора йшла вчительська забава, а на таке то в нас заїжджаються вчителі майже з цілого району, серед яких багато походить зі східніх областей. Довідавшись про забаву, мої новаки причепилися до старшого: "Ходімо та ходімо на забаву, а нумо усвідомимо вчителів". Вони знали, що там будуть переважно вчительки. І що думаєте? - намовили старого.
Двох увійшли до клюбу, один, як водиться, на стійці. Зразу стримали музику. Всі присутні насторожилися: чого вони тут зайшли і що від них хочуть? А хлопці до роботи, не марнують часу: зривають зі сцени портрети вождів, всякі там лозунги і рівночасно виголошують:
- Все, що тут поналіплювали, - брехня! Цілковита брехня! Україна поневолена російсько-большевицькими імперіялістами!
- А Лєнін сказав, що тільки в злуці з Росією вільна Україна можлива, а без такої злуки й мови бути не може, - завважила одна, сміливіша, зі східнім акцентом.
- Ото знайшла ким підпертися, - зневажливо засміявся мій новобранець. - Лєнін такий самий російський імперіяліст, як були царі, тільки що він перефарбувався на червоно, понімаєш? Мені не важно, що сказав Лєнін, він думав як воно краще для Росії, та лихо в тому, що ти повірила йому!
Стійковий повідомив, що наближається авто і наказав хлопцям залишити залю. Мабуть, чиновники з району їхали на забаву.
- Може, воно не все було проведене як слід, тобто згідно з інструкціями, - розмірковував Круча. - Вони ж не плянували наперед, це їм трапилось по дорозі. За кілька днів вістка рознеслася по всьому району, а вчительки ще й свого добавили, здраматизували, так що в кінцевім висліді хлопці вийшли героями.
Незабаром Орлан сконтактувався з окружним Ковельської округи Ярим, і з ним ми обоє відійшли на Ковельщину. Ярий був у віці Орлана, тобто з якого 1920 року, худорлявий, середнього зросту, русявий. В нього була середня освіта, але в розмові помічалося, наскільки більше він навчився поза школою, з самого життя. Народився та виростав на Ковельщині. Високий пост не перешкоджав йому жити з рядовим кадром, як кажуть, на серце, за що й був дуже популярний серед підпільників. Ми йшли разом протягом кількох ночей і мали нагоду запізнатися трохи ближче, поділитися своїми пригодами. Цікаво було вести розмови з тією розумною, веселої і привітної вдачі людиною, послухати його розповіді про особливості праці в поліських теренах.