Сотенний із Закерзоння Громенко, який 1947 року відійшов у Західню Европу, прибув одного разу в Україну як кур'єр від ЗП УГВР. Приземлюючись парашутом у Карпатських лісах, нефортунно зачепився поміж віттями дерева й повис. Коли побачив, що до нього збігаються місцеві люди, обрізав шнури і, падаючи, зломив собі ногу. Громенка заховали в гущаку, але емведисти скоро його знайшли.
Нелегальна поява над територією дій підпілля чужоземного літака кожного разу викликала сильні облави. Вони дошкульно відбивалися на підпіллі, під час них гинуло чимало людей. Жертвою таких облав упав і сам Громенко. До пори зустрічі з Орланом Коваль ще не встановив - загинув Громенко чи потрапив у полон.
Полтава загинув, правдоподібно, разом із іншим членом УГВР і членом Проводу ОУН, псевдо якого було Максим. Вони перебували разом у бункері в лісі в районі Бурштину, Івано-Франківської области. Органи безпеки, мабуть, мали точні інформації про те, що вони в тому лісі перебувають, бо акцію проводили не тільки місцеві відділи МВД, але й Київ зі своїми спецвійськами. Війська щільно оточили ліс і тримали бльокаду, щоб ніхто з нього не прорвався. Перевіряли дослівно кожну пядь землі, поки не знайшли їхнього бункеру. Полтава і Максим вибрали смерть, а не полон.
Розповідаючи Орланові про загибель Головного Командира Тараса Чупринки, Коваль висловлював незадоволення тим, що командир зважувався на надто рисковні кроки. В тих часах ніхто з провідників уже не висилав поїздом чи автом кур'єрів, особливо, коли кур'єр, нехай лише приблизно, орієнтувався про місце перебування провідника. Чупринка рискував більше за інших.
У Чупринки, як майже в кожного підпільника, було підірване здоров'я, хворів на виразку шлунка. Він вирішив підлікуватися. Роздобув мундир військового старшини, вклав у кишеню підроблені документи й полетів літаком зі Львова до Криму на курорт. Пробув там декілька тижнів, підлікувався. Також їздив на Донбас, у Дніпропетровське та інші осередки у східніх областях. Хотів на власні очі побачити справжній стан в Україні, щоб знати, як і куди найбільше спрямовувати боротьбу. Робив це в час, коли тісна поліційна контроля слідкувала за діями кожного громадянина.
Накінець Коваль спитав Орлана про його подружнє життя, про те, як воно в нього ладиться в наших умовинах, відколи я прибула на Волинь. Орлан признався мені, що поділився з ним своїм незадоволенням щодо моєї поведінки, мовляв, все мене обходить, у всьому хочу мати голос. "Леміш вислухав мене і тоді каже: ви також будьте вирозумілішим до неї. В тих обставинах нашим жінкам важче жити, як нам, і ми не повинні ще й дрібницями затроювати їм того життя. Те, що займає голос, - вони всі такі, а з другого боку, чому б їх не мало обходити все, що діється кругом них". Потім додав по задумі: якби була нагода, я б вислав жінок на еміграцію, їх вже не залишилося в нас багато...
Щойно після тієї розповіді я збагнула причину зміни у наставленні Орлана до мене і за те була вдячна Лемешеві. Його слова змусили мого чоловіка зревідувати свою поведінку супроти мене й не "обкроювати" моїх прав.
Орлан приніс від Лемеша працю Колгоспне рабство, автором якої був він же, Василь Коваль. Опрацював у ній питання колгоспної системи. На підпільні умовини, це був об'ємистий твір, а також найсолідніша праця на згадану тему, яка в нас вийшла.
Автор докладно проаналізував всі ділянки структури колгоспів, починаючи від організації. Описав постання трудових кооператив і з'ясував, чому вони були не на руку режимові, та, навпаки, чому селянство давало їм перевагу над колгоспами. Потім обговорив організування колгоспів та радгоспів, вичерпно розглянув сільськогосподарський статут і його застосування на практиці. Подав цифри заробітньої платні колгоспника і порівняв її з платнею колгоспної адміністрації. Ґрунтовно проаналізував трудодень і довів наявними фактами, що це підступна форма тяжкої експлуатації селянина. Далі спинився над державними податками від колгоспу, в натурі й грошах, потім - від колгоспника, теж у подвійній якості. Описав присадибну ділянку, те, скільки плодів можна було з неї зібрати та який податок колгоспник мусів за це заплатити. Розглянув "дисципліну праці" та зробив порівняння з такою ж у робітника, доводячи, наскільки вона гостріша в колгоспника, діти якого від чотирнадцяти років зобов'язані виконувати роботу в колгоспі.