У лютому 1945 року Орлан ходив у Львівську область по інструктаж до крайового провідника Львівського краю Золотаря. З ним ішов Птах і також обласний СБ Іван Мандрика, псевдо Летун. На цей пост Орлан його призначив після смерти Осипа. Через Мостиський повіт їх провела боївка Летуна, а далі на схід було неможливо пробиратись більшою групою. Орлан вирішив іти лиш утрьох: він, Летун і Птах.
Дорога була преважка. Нову зв'язкову лінію змонтували ще за старими зразками, від села до села. Тим часом НКВД уже вивезло на Сибір неодну сім'ю, через хату якої проходив зв'язок, і лінія була порвана. Виявляли такі сім'ї в наслідок слабкої конспірації за німецьких часів, а не через масове вербування агентів. Так траплялося пізніше. А тепер досить було НКВД знайти в селі одного агента, і він легко міг виявити їм "неблагонадьожних".
Як на лихо, випали сніги, позасипали поля, ліси, і пройти було важко, а дорогами не можна було користуватись, бо в селах повно війська. Після нічних ходів по снігах, доводилося силою добиватись до незнаних господ, де задньовували, рискуючи життям. У ту пору населення було дуже залякане і дезорієнтоване всілякими провокативними трюками, яких уживало НКВД під виглядом повстанців. Якщо господар не знав повстанця персонально, то взагалі не хотів приймати до хати, підозрюючи провокацію НКВД. У ситуації непевности міг би зі страху і зголосити на міліцію. Тільки талант Орлана словами прихилити собі людину рятував усіх трьох.
Метою зустрічі було обміркувати проблеми у новоство-реній ситуації та засвоїти директиви щодо дальшої праці. Оскільки був встановлений новий кордон, що залишав українські західні території у Польщі, Провід на Землях зробив теренову реорганізацію.
Намічено завдання: вести боротьбу проти виселення українців зі своїх земель, посилити інформаційну роботу серед чужинців, добитися замирення з польським населенням і його протирежимним підпіллям.
З переходом на Закерзоння я повинна була змінити псевдо. З конспіративних зглядів кожний підпільник періодично змінював його. "Зірки" я зреклася без жалю. Вона ніколи не приросла до мене. З тими псевдами траплялись деколи чудернацькі історії, коли молодість давала волю фантазії. Особливо серед рядового вояцтва УПА. Розказував Орлан, що, навідуючись до однієї із сотень, натрапив на такі псевдоніми, як Чорт, Пушкін, Сталін. "Припустім, боровся чоловік гідно, а то й загинув у бою, а тут і незручно віддати йому належне. Навіть панахиди не можна відправити за його душу. Бо і як молитись за нього? "Прийми, Господи, душу Чорта в царство небесне"? Або: "Головне Командування УПА нагороджує Сталіна за геройську боротьбу..." Щоб більше не повторювались подібні випадки, 1945 року вийшло розпорядження щодо добору псевдонімів. Заборонялось уживання імен та означень, які компрометували б нашу боротьбу.
Хоч я розуміла потребу конспірації, проте навіть у підпільному житті хотіла залишитися зі своїм іменем. Тому й не вигадувала нічого, а вибрала лиш його видозміну - Марічка, мабуть, під впливом Тіней забутих предків. Може, підсвідомо відчула, що тільки під своїм іменем пройду мій крутий життєвий шлях.
Навесні, після повернення з нарад Орлан провів реорганізацію терену. Дотеперішня Перемиська область була розділена границею між УРСР і Польщею. Згідно з новим поділом, зліквідовано Перемиську область. Землі по стороні УРСР перейшли до Львівського краю, а із земель, що опинились у ПНР, створено окрему теренову одиницю - Закерзонський край. Туди входили Лемківщина, Перемищина, Ярославщина, Любачівщина, Холмщина і Підляшшя. На тих землях створено також окрему Воєнну Округу УПА Закерзонського краю.
Закерзонський край розділено на три округи - Перемиську, Любачівську і Холмську. Округи складалися з над районів, які поділялися на райони, далі - кущі та станиці, що становили найменшу одиницю. За новим поділом надрайон територіяльно обіймав приблизно колишню округу.
Крайовим провідником Закерзонського краю Провід ОУН призначив Ярослава Старуха-Стяга, який рівночасно діяв від імени УГВР. Орлана призначено його заступником і крайовим референтом пропаганди.
З Орланом прибули з України на Закерзоння двоє досвідчених підпільників, Варнак і Ярина. Вони обняли керівні пости - Варнака призначено окружним провідником Перемиської округи, а Ярина стала окружною УЧХ. Попередня обласна УЧХ Сіра була арештована напровесні в с. Конюша, під час облави. ІТ забрали у львівську тюрму й засудили на 25 років позбавлення вол і. Референтом СБ залишився Летун, однак ненадовго. Він загинув на засідці, і його пост зайняв Явір-Старий. Пропаган дивним референтом став Григор.