Підпільники, ті, хто жив у бункерах, залишили їх і вийшли в ліс. При таких детальних обшуках військо віднаходило бункери. Деякі підпільники прилучились до відділів УПА, інші лявірували в лісах невеликими групами і старались уникати сутичок з набагато сильнішим противником. Усім було важко, але найважче доводилось відділам УПА. Малим групам легше було ля вірувати, забезпечитись харчами.
Неможливо було довше затримуватись у Перемишлі, і я збиралась до від'їзду. Домовилась з Орланом про зв'язок на 15-те травня, щоб повідомити його, де опинюся з дитиною, в якому місті замешкаю. Плянувала це зробити через Ганю, передати їй зв'язок - вона мала вийти 15-го на стрічу та все йому переказати.
З початком травня Ганя помогла мені переїхати до Кракова. Добиратися поїздом було небезпечно, бо УБ перевіряло документи. Довелось їхати автобусом до Ряшева, потім пересісти на інший, до Кракова. Дорога тривала понад шістнадцять годин і була для нас справжньою мукою, не кажучи вже про дитину. Приготоване молоко вихололо, ще й прикисло, а я, до краю перейнята і стурбована всіма подіями, утратила корм у грудях.
У Кракові затрималась на приходстві в о. Граба. Коли їхала в Перемищину, у нього зустрілась з Ґеною, кур'єркою Стяга. Ми були знайомі з часу, коли я монтувала Бистрій зв'язок на Захід і Гена приїхала з нею до Кракова від Стяга. В Гени було багато знайомих, добре законспірованих українських родин у Польщі. Вона пообіцяла знайти родину, в якій я могла б замешкати з дитиною. Власне, домовилась з нею зустрітись в о. Граба і звідти виїхати на дібране місце замешкання. Так то ми одна одній помагали. Тепер мені треба було тут зачекати на Гену, а Гані вернутись до Перемишля. Я передала їй зв'язок до Орлана і просила переказати, що з нами все в порядку, нехай не журиться. Тим часом у мене ще зовсім нічого не було в порядку, але в тій безвиході Орлан ніс такий непідсильний тягар на своїх плечах, що я не мала серця турбувати його ще й моїми клопотами.
КРАКІВСЬКИЙ КОТЕЛ
Прожила я в о. Граба понад тиждень. Наближалась дата, коли мала приїхати Ґена. Я чекала її як на вогні, бо була свідома того, що живу, наче на підмінованому острові. В ту пору переслідувань багато українців із Закерзоння перебралося до Кракова. Навідувались туди також українці з Катовіц та інших міст Польщі, щоб стрінутись зі своїми людьми. Всі вони насамперед заходили до священика, де, на їхню думку, найкраще можна було довідатись, що діється між українцями, і дізнатись про своїх кревних чи знайомих. Очевидно, польське УБ слідкувало за українською церквою і за всім, що діялось довкола неї. Не було сумніву, що одного дня вони знищать цей український острів у Кракові. Розуміючи обставини, я хотіла покинути дім священика, та не мала де подітись. У місті жили дві знайомі родини, однак вони були загрожені і боялись нас прийняти. Не було іншої ради - я чекала на приходстві.
Тим часом довідалася, що о. Гоза, який враз із о. Грабом вінчав мене, заарештований. Отець Гоза виробив собі документи під чужим прізвищем і вже виїжджав до Америки, коли в Ґдині, перед входом на корабель, його заарештувало УБ. У великій мірі він сам наробив собі лиха, був необережний і всім розповідав про свої пляни. Знало про його виїзд не лише ціле село, де він мав парафію, але й уся околиця. Орлан остерігав його перед наслідками, однак це не помагало, така вже була в нього балакуча вдача. Отець Гоза приятелював з о. Грабом і нераз відвідував його у Кракові.
Було це вранці, у понеділок 11-го травня. Крізь вікно я запримітила, як четверо чоловіків, у цивільному одязі, перетинали вулицю, уважно споглядаючи на вікна приходства. Мене вкололо в грудях. "Чи не емведисти", - подумала, інстинктовно відчуваючи, що саме оці люди несуть нам лихо.
Довго не довелось чекати. Через кілька хвилин агенти УБ та МҐБ були вже на приходстві. Отця Граба відразу заарештували та відвезли в тюрму, а в усіх інших перевірили документи і затримали в помешканні. Я виказалась своїми документами і на запитання що я, полька, тут роблю, віповіла: "їду в Західню Польщу шукати праці й тут затрималась тільки проїздом". На приходстві мешкала Іванка, дочка священика з Гребенова, інтелігентна, доброї вдачі молода людина. Жила там легально, працювала в банку і не була пов'язана з підпіллям. Вона вже була пішла до праці, але, коли ввечері вернулася, її теж заарештували. Там проживали ще о. канонік Микола Денько й монахиня з Любачівщини. Вона втекла сюди від польських переслідувань і сповняла обов'язки куховарки.