- Але як тоді трактувати центральний світильник? - я не міг не задати питання, що з’явилося саме по собі. - Можеш вважати його поверхнею дзеркала, що розділяє світобудову немовби на дві частини - істинну та ілюзорну, - почув у відповідь. - То яка ж тоді з частин є істинною, а яка - ілюзорною? Якщо істинною частиною вважати ту, де перебуває наше істинне або Вище «Я», то виходить, що світ фізичний, у якому втілюються люди, буде світом-ілюзією? - Правильно. Наприклад, філософія буддизму про це так і каже. Багато хто ж з вас ілюзією вважає світ істинний - Найвищий, світ Духа. А все тому, що ваша земна самосвідомість відірвана від свідомості істинного, прихована під покровами фізичного світу. Аби побачити світ божественний, його необхідно прийняти як даність. Не повірити в нього, а усвідомити його в собі, у своїй свідомості його постійну присутність. - Чому «не повірити»? - Тому що «повірити» - це сприйняти на віру те, що ти сам досі не відчуваєш, що сам не усвідомлюєш і не знаєш. Віра завжди ґрунтується на сторонньому досвіді, а сторонній досвід, як ти вже пам’ятаєш... - Так-так, я пам’ятаю - сторонній досвід нікого нічому навчити не може, - закінчив я думку. - Але виходить, що коли досвід через усвідомлення і переживання перестає бути стороннім і стає власним, віра зникає? - я майже вигукнув від несподіваного осяяння. - Так, віра зникає. Вона перетворюється на знання та досвід. Віра можлива лише тоді, коли немає знання. Так, маленька дитина змушена вірити батькам, що не можна засовувати що-небудь у розетку, бавитися сірниками, кривдити тварин та ін. Пояснювати їй щось ще занадто рано - вона просто нічого не зрозуміє. Лише згодом вона зможе переконатися у правильності і виправданості цих вимог-заборон - натомість віри приходить усвідомлення. По суті, джерелом будь-якої віри є сторонній досвід. Але ж він окрім зернят Істини може містити (і таки містить!) цілі купи помилкових уявлень. Тому абсолютно невідомо, куди така віра зможе тебе завести. А якщо у тієї особи, якій ти так беззаперечно довіряєш, ще й помисли не зовсім чисті... - Ми дещо відволіклися. Повернімося до тіл? - Ми не відволікаємося. Ми повертаємося до важливих моментів, без яких рухатися уперед просто немає сенсу, - зауважив Ангел. - Отже, особистість, як така, складається з трьох вищих тіл. Земна людина - з шести: трьох вищих і трьох нижчих. Однак, по правді, такий розподіл також досить умовний, оскільки між цими тілами не існує ні меж, ні чітких відмінностей, ні досить визначеного розмежування в їхніх функціях. Приблизно як між кольорами у веселці! Кожне тіло поступово переходить у інше. Існує ще один дуже цікавий та виразний образ, який може допомогти тобі уявити метафізичні істини. Це дерево, коріння якого перебуває у світі Духа. Стовбур - це індивідуалізація Духа, монада, її вище тіло, атма. Листя - це органи взаємодії з навколишнім світом, манас. А гілки - провідники між стовбуром і листям, будхи. Це Космічне дерево, як ти можеш бачити, може бути зображене дещо незвично - корінням догори. Відлуння таких уявлень ти можеш зустріти в багатьох найдавніших віруваннях і поглядах[13]. Але використовуючи на додачу образ дзеркала, яке розташовується між світом Духа та світом тілесних форм, можна у вигляді дерева зобразити і структуру духа в нижньому світі - перевернуте Космічне дерево, яке для людини має цілком звичний вигляд - корінням донизу. Обидва дерева ростуть своїми вершинами назустріч одне одному, переплітаючись галуззям і листям. Досить часто виділяють ще одне тіло - ефірне[14]. Проте, його найчастіше просто поєднують із фізичним. Воно стає немовби функцією фізичного тіла. Утім, іноді навіть з найвищого тіла - атмічного - виділяють так зване «монадичне» тіло. Це, власне кажучи, саме те «коріння» Космічного древа, яке перебуває у найвищому зі світів - світі чистого Духа. У будь-якому разі нижчі тіла людини є повним дзеркальним відбитком її вищих тіл. Все відбувається у повній відповідності з космічним Законом, який названо Герметичним принципом[15]: «Те, що внизу, подібне до того, що нагорі, а те, що нагорі, подібне до того, що внизу». Так відбувається втілення кожної монади-духа. - Виходить, що монада і є дух? - Звичайно. Просто ви звикли найчастіше називати духом вже досить розвинену або навіть дуже розвинену індивідуальність. Тим не менше, природа їх усіх єдина - вони проходять свій розвиток від найпростіших форм до найвищих. Духи, монади, особистості, суб’єкти, індивідуальності - все це, так чи інакше, синоніми. - Таким чином, людина - це втілений дух? - Саме так. Людина - є дух у плоті. Але дух, який вже досяг досить високого рівня свого розвитку! Насправді дух втілений у всьому, що існує у Всесвіті. Або, ще точніше - дух виражає Себе через усе у Всесвіті. Через усе - без щонайменшого винятку. Так, використовуючи відомі для тебе поняття, можна сказати, що початковим рівнем втілення Духа у фізичному світі є елементарні частинки і різноманітні їхні комбінації та навіть їхні впорядковані асоціації - кристали. На цьому рівні монада має розвинуте лише фізичне тіло-форму. Її завдання дуже просте - навчитися взаємодіяти з навколишнім середовищем або, по суті, розвивати своє ефірне тіло (або функцію сприйняття фізичного тіла). Про почуття та відчуття монади на цьому рівні її розвитку поки що не йдеться, а тому її вищі тіла - астральне і ментальне - перебувають лише у зародковому, практично нульовому стані. Наступним рівнем розвитку монади є рівень рослин. У останніх фізичне та ефірне тіла вже добре розвинуті, й така монада має навчитися не просто сприймати інформацію і ділитися нею, але й навчитися відчувати і реагувати. Це означає, що вона повинна розвивати своє астральне тіло. Так, не дивуйся - вищі рослини теж мають можливість радіти та відчувати страх! На рівні тварин у монади фізичне, ефірне та астральне тіла вже розвинуті. Тепер вона має нове завдання - навчитися усвідомлювати і мислити. - А яке завдання має людина? Адже вона, напевно, вже має розвинуті фізичне, ефірне, астральне і ментальне тіла! - Цілком правильно. Людина має розвинуті усі нижчі тіла. Тепер вона має розвивати тіла вищі. І, у першу чергу, каузальне - тіло вищого Розуму, яке проявляється через інтелект та інтуїцію людини. Це вже, умовно кажучи, рівень ангелів. Декому вдається пройти ще вище - розвинути буддхічне тіло. Таких людей ви називаєте святими, просвітленими, Вчителями та Майстрами. Вони мають здатність осяяння, прозріння, можливість проникати у глибинну суть речей не за допомогою міркування та мислення, а миттєво - шляхом так званого «безпосереднього знання». Великі духи (або душі), Махатми, Вчителі приходять не стільки задля набуття досвіду, скільки для того, аби запалити в серцях людей вогонь любові, відчути у собі присутність Бога. Вони обирають шлях жертовності, позаяк те, що вони дають людству, набагато перевищує те, що вони можуть одержати з точки зору пересічної земної людини. Ці Великі душі є посланниками Бога і навіть самим Богом, який виразив Себе в них у тій найвищій повноті, яка лише можлива для людини. Їхня свідомість єдина зі Свідомістю Всесвіту. Це вже рівень Вищих Ангелів, Архангелів, богів. - А далі? - все це здавалося мені просто фантастичним. - Далі знаходиться рівень Бога, Творця, Абсолюту, Відвічного, Джерела буття...