— Під час полювання на ему найважливішу роль відіграє кінь, — пояснив Кларк. — Він повинен бути таким же швидким, як ці птахи, і не боятися диявольського шелесту пір’я, який вони створюють. У мене є кілька коней, які вже звикли до полювання на них при найменшій нагоді.
— Ну, якщо вас цікавить тільки добування шкурок, то можна стріляти в ему з деякої відстані, — озвався Томек.
— Шкурка, пробита кулею, втратила б свою цінність, — . відповів Кларк. — Крім того, ему дуже живучі! Якщо його не вбити наповал кулею, то, незважаючи на рану, він зуміє втекти.
— Ну добре, але ж вам, зрештою, доводиться вбивати страуса, — додав Томек.
— Ти маєш рацію, але для цього мені потрібні лише добрий кінь і батіг, — розсміявся Кларк.
— Я вас не розумію!
— Справа в тому, що треба їхати за страусом і бити його батогом доти, поки він не впаде мертвим від утоми. Це найкращий спосіб.
Томек з обуренням поглянув на Кларка. Той, не помічаючи виразу його обличчя, вів далі:
— Ему швидко втрачає сили й наприкінці біжить важко, незграбно, майже як качка. Незважаючи на це, він біжить доти, аж поки впаде мертвий.
Боцман Новицький презирливо випнув губи й сказав:
— Ну, любий мій, така гра не для мене. Нехай ці пташки бігають собі разом зі своїми шкурками.
— Я також не буду полювати на ему, — додав Томек, — Нещасні птахи…
Розмова обірвалась, і вони мовчки доїхали до пасовища. Побачивши батька й Смугу, Томек відразу повеселішав. Вони радісно привітались.
— Ось і Мала Голова! — вигукнув Смуга, побачивши хлопця. — Я був певен, що ти не пропустиш полювання на динго.
— Чому ви були в цьому впевнені?
— Ти успадкував від батька жилку до пригод і мандрівок. Досить тільки прошепотіти слово «полювання», як ти підеш навіть у страшну спеку, аби тільки його не пропустити.
— Ви справді впевнені, що в мене є така жилка? — схвильовано спитав Томек.
— Чим більше я тебе пізнаю, тим більше переконуюсь у цьому.
— Отже, я міг би стати таким же знаменитим звіроловом, як і ви?! — спитав зраділий Томек.
— Таким, як я? — здивувався Смуга й з цікавістю подивився на хлопця.
— Так, так! Я повинен у майбутньому стати таким же звіроловом, як і ви.
— Хто ж це тобі наговорив, що я такий знаменитий звіролов? — спитав Смуга, якого потішили Томекові слова.
— Хто ж мені міг про вас розказати, як не боцман Новицький? Він, напевне, краще за всіх знає вас! — з ентузіазмом провадив Томек. — Саме боцман сказав мені, що серед нас ви єдина людина, яка має природжений хист до ловів тварин. Я мрію стати таким же відважним звіроловом, як ви!
— Я про це нічого не знав, — розчулено сказав Смуга. — Я хотів би мати такого сина, як ти. Твої слова багато до чого зобов’язують мене. Гадаю, що ми, четверо, можемо стати нерозлучними друзями.
— Так, як три мушкетери, про яких я читав у романі Дюма?! — радісно вигукнув Томек.
— Щось подібне до цього, — погодився Смуга.
— О, це справді чудова ідея! — зрадів Томек і по черзі обійняв розчулених друзів.
— Що тут відбувається? — поцікавився Кларк, який під час цієї розмови розсідлував коней.
— Невеличка сімейна урочистість… лише для втаємничених, — знехотя пробурмотів боцман Новицький. — Ну, а що там чути з нашими динго?
— Ходіть, я покажу вам приготовлені капкани, — сказав Вільмовський і, взявши Томека за руку, перший пішов у глиб пасовища.
Побачивши незліченну кількість австралійських мериносів, Томек не міг утриматися від вигуку здивування. Вони справляли враження великих клубків вовни, що котяться по траві. Навіть криві роги баранів майже цілком були закриті густою, пухнастою, кучерявою вовною.
— Їх тут, мабуть, сотні?! — вигукнув Томек.
— Декілька тисяч, — поправив його Кларк. — Якщо протягом найближчих двох-трьох»7 років тут не буде тривалої порухи, я матиму кількадесят тисяч овець.
— А що б сталося, якби була тривала посуха? — спитав Смуга.
У цьому випадку замість кількох десятків тисяч мериносів я мав би кілька десятків тисяч скелетів, які біліли б на випаленій пекельним жаром землі, — відповів Кларк. — Щоб уникнути такої біди, я повинен викопати артезіанські колодязі. Поки що задовольняюся тим, що поблизу пасовиськ є декілька заглиблень, у яких зранку завжди можна знайти трохи води.