— Коли ми туди поїдемо?
— Мабуть, наступного року. Сподіваюся, ти будеш старанно вчитися, щоб заслужити згоду батька.
Від думки про школу Томек важко зітхнув, але відразу ж повеселів, згадавши запрошення до Африки.
— Що ж, нічого не вдієш! Я готовий обернутися навіть на книжкового черв’яка, — сказав Томек. — А на яких тварин ми полюватимемо?
— О, це буде полювання на великого звіра. Кенгуру й навіть дикі собаки динго дуже лагідні тварини в порівнянні з тими, які живуть в африканській саванні й джунглях. Ми там зустрінемо слонів, левів, буйволів, гіпопотамів, носорогів, жираф, антилоп, горил і багатьох інших тварин, про яких мріє кожен справжній мисливець. Для нас Африка — це справжня копальня золота.
— Скажіть, чи африканські негри такі ж добродушні, як і корінні мешканці Австралії? — запитав Томек, недовірливо поглядаючи на зв’язаних бушрейнджерів.
— Африканських тубільців не можна порівнювати з австралійцями. Досить згадати хоча б про войовничих велетнів-масаїв або про карликів-пігмеїв, які використовують у війні отруйні стріли, щоб переконатися в істотній різниці.
— Чи це не означає, що наша наступна мисливська експедиція до Африки буде небезпечніша, ніж австралійська? — запитав Томек.
— Звичайно, і не тільки з огляду на войовничість деяких негритянських племен, — відповів Смуга.
— Напевно, ви маєте на думці хижаків, — мовив хлопець.
— Так, саме про це я хотів сказати, — підтвердив Смуга. — Треба добре вивчити поведінку різних звірів, і то не тільки хижаків, щоб уникнути загрозливих для життя ситуацій.
— Я гадав, що небезпека може нам загрожувати лише з боку хижаків.
— Ти помиляєшся, бо, наприклад, підступний і на вигляд неповороткий африканський буйвіл часто стає набагато грізніший від хижого лева, — пояснив Смуга. — Якщо не влучиш за першим пострілом і він утече поранений, тоді сам починає йти слідами мисливця, і його несподіваний напад переважно закінчується смертю мисливця.
— Прошу вас, розповідайте ще й ще про різних африканських звірів!
Томек із цікавістю слухав розповідь Смуги й незабаром забув про боротьбу з бушрейнджерами. І тільки перед самим світанком заснув зі штуцером у руках, поклавши голову на Динго замість подушки. Йому снилися незвичайні пригоди на Чорному континенті.
Смуга з посмішкою дивився на сплячого хлопця. Він згадав про молоді літа, коли жага пригод кинула його у вир блукань по світу. З того часу якось так дивно виходило, що, де б він не опинився, перед ним виростали небезпеки, немов гриби після дощу. Він уже звик до них і вважав їх своїм щоденним хлібом. Ловитва диких тварин припала йому до душі. Він умів підпорядкувати своїй волі найдикіших звірів, проте не жорстокістю, а рішучістю й лагідністю. Хоча Смуга був чудовим стрільцем, він убивав тварин лише в разі крайньої потреби. Після того як Томекові довелося застрілити на кораблі тигра, Смуга помітив у його очах жаль. Саме тому він відчував до хлопця довір’я й став його другом.
Досвідчений ловець відчув у душі Томека жагу пригод. Доказом цього могли правити переживання під час австралійської експедиції. Смуга сумнівався, чи Томек дотримає свого слова, яке він дав під його сильним тиском. Адже йшлося про безпеку хлопця. Учасники експедиції вважали Томека трохи не амулетом, що приносить їм усім щастя. Адже це він урятував Смугу, застріливши тигра, і він же вмовив тубільців взяти участь в облаві на кенгуру та страусів; зрештою, ніхто інший, як Томек, знайшов маленьку Саллі, що заблукала в буші, а тепер урятував від неминучої смерті золотошукачів. Томека скрізь супроводжували пригоди в найкращому розумінні цього слова. Недаремно Тоні якось сказав про Томека:»У Томека велике серце, й воно скрізь приваблює до нього друзів».
Юнак спав глибоким сном; Смуга перервав свої роздуми. Він вирішив, що Томекові краще не бачити видачу й арешт бушрейнджерів, тому подумав, що ліпше залишити сплячого хлопця в ущелині під опікою пораненого молодого золотошукача й повернутися до нього після здачі бандитів у найближчу поліційну управу. Смуга безшумно підвівся. В його очах не було вже добросердя.
— Тоні! Томек нарешті заснув, — тихо сказав він. — Тепер можемо зайнятися бандитами. Відвеземо їх до найближчого поселення.
Не гаючи часу, вони розв’язали бушрейнджерів, наказали їм зробити з гілок ноші, необхідні для перенесення тіл двох убитих бандитів до селища. Незабаром бушрейнджери поклали своїх мертвих товаришів на ноші й понесли їх під конвоєм Смуги, Тоні та старшого О’Донелла до табору мисливців. Звідти їх мали відправити далі возом.