Де ж було їй знати, що юнакова сперма також стала самосадом, плинучи межи ногами не лише Мані, а й інших, зовсім сторонніх жінок, які щільно хлюпалися вихідного дня на Гідропаркові, й далі, далі линула течія, протоплазмована Ігорем, докорінно міняючи людські долі, ламаючи сім’ї, а, часом, несподіваним робом, зміцнюючи деякі з них.
Найбільше Манина таїна дивувала батьків тим, що, по-перше, донька навідруб не кололася стосовно кавалера, а, по-друге, що усі гінекологи категорично визначили її як дівотницю. Це була єдина обставина, чудесна, яка врятувала дитині життя.
Той во ндо
(Історія третя)
Але найбільшими майстрами непорочного зачатія були євреї. У їхніх заповідях є багато незрозумілих речей, таких, що навіть самі вони не можуть пояснити. Так, наприклад, обрізання. Це вже лише зараз хірургія твердить, що відтинання крайньої плоті огрублює там слизисту і дозволяє уповільнити трохи південного темперамента. Чи, навпаки, зумовлює більшого його подразнення об штани. Так воно чи не так, але у старших людей, у яких спостерігається загальне потоншення епітелію, цей обряд потенцію підриває.
Яскравим прикладом тому є Йосип. Геть немолодий, а посватав собі юну Марію, ну, от починається у них перша шлюбна ніч, і що? Не може він порушити її невинності. Й не через похилий вік, бо бувають випадки, коли й молодий курсант нічого заподіяти не здатен дівчині, або й цілий взвод їх. От старий тесля теше, теше, а витесати нічого не втеше. Хоч робить це він не на пляжі, а в столярній майстерні. Бо тут є одна велика історична несправедливість. Про яку слід пам’ятати усім емансипанткам, бо серед них є й чимало єврейок: у Ізраїлі чоловіків обрізають, а жінок чомусь — ні. Тому старий Йосип і не подолав. Але й не вдержав. От саме звідсіля й починається по всій країні паніка про чудо. Що, мовляв дівка невинна, але вагітна. Тоді ще не було ні хірургії, ні Фройда, щоби можна було пояснити цього факту по-науковому. А лише по-релігійному — од кого такий плід? Ясна річ, лише од святого духа, од кого ж іще. Потягнулися до них звідусіль паломники-волхви, аби побачити, що ж із такого чуда народиться. Ну, й коли вродився младенець, то ці заморські віщуни рознесли дивовижну звістку по всенькому білому світові. Який, на відміну від євреїв, не був обрізаний. От він і увірував, що народився Божий син.
А євреї, як один, у нього не повірили. Бо ж усі вони були обрізані й чудово розуміли підстави незвичайного факту.
Бо яка б ще інша причина, що вони того младенця не визнали?
Усю сьо
(Продовження «Он до го»)
Ніхто на Гідропаркові й гадки не мав, що десь, колись, у далекій країні, старий тесля не зміг позбавити дівоцтва своєї молодої обранки. Й не вигадав нічого кращого, як порушити його ізсередини, за допомогою пологів. Тут сяяло сонечко, яке колись у цього, тутешнього народу було Богом. Ще геть недавно це плем’я навесні, коли з’являлися з-під землі перші пагінці, йшло на ниви, де й злягалося, окроплюючи майбутні колосочки своїм сім’ям, аби вродився, ні, не Месія, а хліб. Який у цих людей також колись був Богом.
Із річки вийшов молодик, посмоктуючи порожню люльку, Ігор, потім із води цийшло дуже багато дівчаток, із ріки, яка теж текла споконвіку.
__________________
Все, окрім правди
це коли доля дужча, аніж талан. Тобто історія про те, як чоловік почав і як він же покинув пити, бо доля — од неї, якщо між нею й океан проляже — не врятує; а швидше навпаки, бо він може бути мілкіший за якийсь райцентрівський наш струмок. Це коли йдеться про справжню, а не яку іншу.
— От шо само гламне, коли людину реабілітірують? — питав мене один дуже інвалідний чоловік. Такий, що я навіть засумнівався, чи він чорнобилець. Як він міг без ніг бути ліквідатором? Туди підбирали лише найздоровіших чоловіків.
— Ліки, — відповів я, щоби він од мене швидше відчепився, бо летіти ще цілий океан. Атлантичний такий, і треба ж, щоб я втрапив поруч з цим — я навіть не став гадати, через який блат він потрапив у літак.
— Нє, — засміявся він багатозначно. — Ліків і в нас навалом. Гламне, це шоб баби. По-перве, шоб ти про них все времня думав. А во-вторих, шоб і не тилько. Шоб вони й случалися. Бо як не — це, то чого ж про них думацьця буде? Воно ж не ж дурне, — він показав на скроню, — шоби вхолосту мєчтать. Ти мене пойняв?
Я щосили не дивився на те місце, де в нього мусили бути ноги — їх досконало не було, так, що він раніше міг працювати лише на залізниці. Чи була в Чорнобилі залізниця? Не бачив і разу.