__________________
Ля
— Таувариш...
— Я тобі не товариш.
— Гражданін! Ну ви д, ить, пайміть...
— Сідєть!
— Шо ета називається: гуманно, ля? Я учора жі виньшла із тюуирми, а сівоня — вупять сідай?!
— Сядь! Не вставать з місця!
— Шо, я ні людина кака? Как ви разговаруєтє про гуманность, ля, када я, ви ета паньміть, я вуутром виньшла тверезая, а вуани ж пишуть ув пратакола шо я — пияная?! Я жм ув камері ні магла ить випить, патаму шо там пално смідєтілів, бо вуани в аньдній каморі, ля. Мв міня вм лиці таке давлєніє страшноє, пансматріть, каке ауно красноє! Как жи я нім магу пить? Що я випилуа буитиуилку пива і миені ща цие пиишуть: «пияная»? З оудиной бутилки пуива, ля, як вионо уньзяло й пакраснєло все геть давленієм. Нуе буила я пияная, нь, ля.
— Сядь!
— Так шо: за буитилку пуива миені приупишуть «пияна»? Це уище одна лишня стаття. Виньшла, нуазиваєцця, із тюрми, а сімню, радиних, биулізких — так іи не боубаучила...
— Сядь, сказано.
— Ета — гуманостьзьть? Мене тверезоу ізбиваюті — ета гуманоздь?
— А ти коли Степанишина і Радька ізбивала, і Кобрина, — ти гуманна була?
— Дак туо д ж я зібивала... А то миініа ліміцииія! — а юійю низя.
— Так тобі — можна, а їй — ні?! Вона — не люди?
— Таг гидє жу тойді пуорядук, ля?
— Не випрошуй, не оказуй сопротівлєніє, ніхто тебе таку не чіпатиме. Нужна ти кому сильно.
— Туеж мині, сраувнили мене. Радька й мілімніцію! Цие ж наркоман.
— А ти не наркоманша?
— Я-а-у-а?! Ви нь муинене зуиниаєтиє.
— Хто тебе знає.
— Вуионо видно ж зиразу, в нь кого диавмлєнія не хватає. Так туо й считай, уодиразу, шо наркомуан, ля. Радько, сука, нарком! Я єого уиб’ю! А миене за цие — ізбивать?
— Сядь. Я тебе ізбивав, питаю?
— Нюет. Вуй у инас хариошенькией, ниі руазу зуа сивуоїі дивниадцять лєт ніе уизбививуали миинюа...
— От.
— А пуоминитє, юак вуй до наз пурийшили тада, муалуоденьікуий такой харошиньюкий... Зи аримуиїі. Ми вуаз люибиили.
— Н-на...
— А поньмите таво Красільнікова, чи ... Дяченка? Нуи, суловом, ля, туого, шуо за гуталін сіив, скіко він таді паулучив?
— Два... Чи п’ять.
— А мініє за шо-о?!
— Сідєть!
Я ж сімню зунов не пабачу, радних-билізьких — сідать знову?!
— Ото й треба було додому іти, а не на маліну.
— Так я нь і йишла дуодуому, ля, я нь же ниє виунувиатая, що тиих малінв на дуарозі пуинаставляли! Чи я нь і тут — винуватая? Ля?
— Сядь...
— «Сядь», «сядь» — і виесь табі разигавор. Все жуиття, скіко не жуиви, тіко йи чуєш одно. Хочь би, ля, один хто сказав:
«Ляж»!
__________________
Розділ III. Sex-stories
Sex-story
Небо стояло загадкових кольорів, і очі в дівчини Олі були такими ж, бо в баночці хлюпотіла рідина, навпаки, жовтого кольору. Масна, така, як ото носять в поліклініку на аналіз, хоча поруч поліклініки ніякої не було на відстані кількох мікрорайонів — це була зупинка «Водозавод» — назва, яку не розуміли навіть найстаріші мешканці тут.
Байдуже, бо Оля знала: так чи інакше, а жоден з них повз цю зупинку не промине. Район не фільтрувався наскрізною трасою і тому всяк, живучи в апендиксі, мусить з’явитися тут, де петлею огортав тролейбус клумбу, яку витоптували пасажири, бо щоразу не знали, де він зупиниться. Тролейбус був хитрий, хотів висадити їх в одному місці, а набратися нових них в іншому.
І коли Оля вийшла з нього, притискаючи баночку, аби не розхлюпати, то вмить лишилася одна — натовп кинувся в протилежний бік. Бо якщо не одскочиш, то можеш знову опинитися в салоні — нова навала пасажирів залегко здатна втягнути туди й не лише Олю з баночкою.
Тому вона постановила за краще сісти посередині клумби й звідтам чатувати.
А Костюченка знову не було й не було. Бо це був Костюченко, дуже хитрий хлопець, і такого залегко проґавити навіть не в юрбі.
Танька знала про нього все. Од Олі, і тому казала:
— Він хитрован. Ну й ми, слава Богу, не діти. Доїть мене на чотири цицьки! Ти зроби з ним от що: запроси його на день народження.
Бо вона була дуже хитра, хоч і подруга Олі.
— Ні. Не прийде, — похнюпилась та.
— Чому?
— Бо він дуже хитрий, він ні разу не прийшов, він думав, що я заману посватать.
Танька знала цю людську породу і тому сказала:
— А ти йому, перш ніж запросить, одразу скажи, що не треба подарунка, і він прийде. Скажи, що зробиш салат олів’є.