– І я теж про це думала, – додала Еґґ.
– Ви теж. – Місіс Беббінґтон здивовано глянула на неї. – Ви думали, хтось убив Стівена?
Вона запитала з такою недовірою, що її гості навіть не знали, як вести розмову далі. Нарешті сер Чарльз узяв ініціативу в свої руки.
– Як ви знаєте, місіс Беббінґтон, я їздив за кордон. Коли я був на півдні Франції, то дізнався з газет, що мій друг, Бартолом’ю Стрендж, помер майже за таких самих обставин. Також я отримав лист від міс Літтон-Ґор.
Еґґ кивнула.
– Я була там, ви ж знаєте, гостювала в нього. Місіс Беббінґтон, усе було так само, як першого разу, – точнісінько. Він випив портвейну, змінився на обличчі, і… і… ну, усе закінчилося так само. Він помер за дві-три хвилини після того.
Місіс Беббінґтон повільно похитала головою.
– У голові не вкладається. Стівен! Сер Бартолом’ю – добрий і мудрий лікар! Кому треба їх убивати? Це, певно, якась помилка.
– Але ж пригадайте, поліція встановила, що сера Бартолом’ю отруїли, – сказав сер Чарльз.
– Тоді це якийсь ненормальний.
Чоловік вів далі:
– Місіс Беббінґтон, я хочу розібратися, хочу з’ясувати правду. І відчуваю, що не можна гаяти часу. Щойно розлетяться новини про ексгумацію, наш злочинець насторожиться. Тож заради економії часу припустімо, що ми знаємо, яким буде результат, – я думаю, виявиться, що ваш чоловік теж помер від отруєння нікотином. Для початку: чи знали ви чи він щось про використання чистого нікотину?
– Я завжди оприскую ним троянди. Я не знала, що він отруйний.
– Я так розумію (я читав про це вчора ввечері), що в обох випадках використовували чистий алкалоїд. Випадки отруєння нікотином трапляються вкрай рідко.
Місіс Беббінґтон похитала головою.
– Я взагалі нічого не знаю про нікотин, мабуть, окрім того, що, якщо довго курити, можна зашкодити своєму здоров’ю.
– А ваш чоловік курив?
– Так.
– Скажіть мені ще, місіс Беббінґтон. Вас дуже дивує те, що комусь могло знадобитися прибрати зі шляху вашого чоловіка. Чи означає це те, що в нього не було ворогів? Ну, принаймні наскільки ви знаєте.
– Я впевнена, що в Стівена не було ворогів. Ним усі захоплювалися. Люди часом намагалися, ну, поквапити його, – усміхнулася жінка зі сльозами на очах. – Він старішав і боявся всього нового, але всі його любили. Ну як можна було не любити Стівена, сере Чарльзе?
– Я так розумію, місіс Беббінґтон, що ваш чоловік залишив не дуже багато грошей?
– Ні. Майже нічого. Стівен не вмів заощаджувати. Він забагато роздавав. Я його за це сварила.
– І найближчим часом ніхто не мав передати йому майно? Він нічого не мав успадкувати?
– О, ні. У Стівена було не так багато родичів. У нього є сестра, одружена зі священиком, у Нортумберленді, але вони дуже бідні. А всі його дядьки й тітки померли.
– Тож виходить, у фінансовому плані ніхто б не виграв від смерті містера Беббінґтона?
– Ні, аж ніяк.
– Повернімося на мить до питання про ворогів. Ви кажете, у вашого чоловіка їх не було, але вони могли бути в нього до одруження.
Місіс Беббінґтон скептично поглянула на Картрайта.
– Мені здається, що це майже неймовірно. Стівен абсолютно неконфліктний. Він завжди вмів знаходити спільну мову з людьми.
– Я не хочу драматизувати, але коли він заручився з вами, чи не було десь на обрії засмученого прихильника?
На мить очі місіс Беббінґтон зблиснули.
– Стівен був вікарієм мого батька. Він перший чоловік, з яким я зустрілася, повернувшись додому з навчання. Я закохалася в нього, а він у мене. Ми були заручені чотири роки. Потім він отримав парафію в Кенті, і ми змогли побратися. Наша історія кохання була дуже простою, сере Чарльзе, – і дуже щасливою.
Сер Чарльз кивнув. Щиросерда гідність місіс Беббінґтон зачаровувала.
Еґґ перейшла до своїх запитань.
– Місіс Беббінґтон, як гадаєте, чи був ваш чоловік знайомий з котримсь із гостей сера Чарльза раніше?
Жінка замислилася.
– Ну, з вами та вашою матір’ю і з Олівером Мендерзом.
– Так, а як щодо решти?
– Ми з ним бачили Енджелу Саткліфф у Лондоні, в п’єсі, років п’ять тому. Ми обоє були дуже захоплені тим, що нарешті познайомимося з нею.
– І ви ніколи раніше з нею не зустрічалися?
– Ні. Серед наших знайомих не було акторок – чи акторів, якщо вже на те, – доки сюди не переїхав сер Чарльз. І це, – додала місіс Беббінґтон, – було дуже захопливо. Я думаю, сер Чарльз розуміє, яку чудову річ він зробив для нас. Вдихнув романтику в наше життя.
– А з капітаном і місіс Дейкез ви теж не були знайомі?