— Нічого собі підготувалися! — здивувався Георгій. — Як вони встигли так швидко?
— Цьому блокпосту вже років дванадцять. Він старий.
— Але для чого будувати такий блокпост?
— Від Великої Мами.
— Від кого? — Всі дивилися на мене здивовано.
— Потім розповім. Зупиняй.
Зупинитися довелося — дорога біля блокпоста перекрита дошками з набитими довгими цвяхами. До нас вийшло кілька міліціонерів із автоматами.
— Ви куди? — Вони здивовано дивилися на наш номер.
— Ми з Адміністрації Президента, термінова справа до Великої Мами. Відкривайте дорогу, — сказав Бухгалтер, якого я проінструктував. Міг і сам сказати, але не з такою побитою запухлою пикою. Бухгалтер умів бути переконливим. Дошки прибрали, ми проїхали. Десь за кілометр — іще один блокпост. Озброєні чоловіки в камуфляжі і з рожевими смужками.
— Це ще що за цирк? — спитав Бухгалтер.
— Спокійно, — наказав я. Підійшов до чоловіків, ті наставили на мене автомати. — Добрий день. Мене звати Владюша Бар-Кончалаба, я вчений, і я їду до Великої Мами у дуже важливій справі.
— Зараз доповімо, — сказав старший, зв’язався з кимось по рації, перепитав, як мене звати. Я повторив.
— Скажіть, що від мого питання залежить майбутнє не тільки України, але й дітей Великої Мами.
Старший відійшов, трохи поговорив, потім наказав нас обшукати. Обшукали дуже ретельно, машину перевірили. Забрали геть усю зброю. Я наказав хлопцям не опиратися.
— Можете їхати, — сказали мені. — 3 дороги не з’їжджати.
— Я знаю правила.
— Хто це такі? — спитав Бухгалтер, коли ми від’їхали від блокпоста на відстань пострілу.
— Армія Великої Мами.
— А хто така Велика Мама?
— Правителька цих місць і наша надія на подолання «чорних».
— Хто вона така? Сепарка?
— Ні.
— А чому тоді тут блокпости і її люди проти ментів? — не зрозумів Бухгалтер.
— Колись, іще за Кучми, Велика Мама підняла повстання. Його намагалися придушити, кинули війська. Он, бачите, іржавий танк із тих часів. Велика Мама змогла відбитися й виступила в похід на Київ. Після важких боїв підписали мир, за яким Київ не ліз сюди, а Велика Мама не виходила за межі трьох бідних поліських районів, які контролювала. Такий статус-кво зберігається досі.
— І чому ж вона не сепар? Та чистий сепар!
— Сепарами керує кремлядь, а Велика Мама — сама по собі. Кремлядь пропонувала їй великі гроші, аби тільки вона дозволила використовувати ці райони для розгортання російських військ, які влаштували б тут Оклунківську народну республіку. Велика Мама відмовилася. Тоді кремлядь організувала заколот. За планом Велику Маму збиралися вбити, а на її місце поставити якусь маріонетку. Ракетою знищили її будинок, дві групи захоплення мусили взяти місто під контроль. Але Велика Мама вижила, групи було знищено, так само, як і колону десантників, що рухалася до міста. У Великої Мами нечисленна, але добре підготовлена армія, яка вміє воювати.
— А що символізують рожеві смужки? — спитав Георгій.
— Великій Мамі просто подобається рожевий колір. Його носять із поваги.
— А як Велика Мама допоможе нам із тими кочовиками?
— Вона єдина, хто може знаходити з ними спільну мову. «Чорні» приїздять до неї на ярмарок, торгують худобою, купують сіль та залізо.
— І не вбивають?
— Ні, приїздять без зброї. Зброю залишають на першому ж блокпості, як ми. Коли повертаються, забирають. Якщо «чорний» когось уб’є чи скоїть інший злочин, його жорстоко покарають свої. Якщо хтось підніме руку на «чорного», коли той буде на ярмарку, то відчує на собі весь гнів Великої Мами. Отже, тут панує мир і майже не буває злочинів. Тим паче, колони ПСОГВ і «чорні» приїздять у різні дні, за цим суворо стежать.
— Військові теж торгують?
— Так, забезпечення з міністерства дуже слабке, а у Великої Мами можна купити все, що завгодно.
— Тут не так вже й погано. Ріллю обробляють, на луках багато худоби, — сказав Бухгалтер і показав за вікно.
— Так, тут сприятливий економічний стан. Раніше це були бідні поліські райони з поганими ґрунтами. Депресивний край жив лише з контрабанди й лісопилень. Війська Кучми знищили тут майже все. Але потім почалося економічне зростання. Я знаю, що зараз до краю Великої Мами їдуть із навколишніх районів, щоб оселитися тут і жити.
— І чим тут краще?
— Тут немає держави. Взагалі. Велика Мама ліквідувала державу як таку. Жодних контрольних чи правоохоронних органів. Будь-який бізнес можна вести без отримання дозволів. Ну, крім пов’язаного з алкоголем, тютюном чи наркотиками, — тут усе це суворо заборонено. Хочеш обробляти землю — обробляй. Хочеш торгувати — торгуй. Щось виробляти? Виробляй. Працюй і нічого не бійся. Такі умови приваблюють багатьох. Хоча, звісно, є й деякі мінуси. По-перше, офіційно закриті кордони з Росією та Україною. Легально вивезти продукцію неможливо. Доводиться користуватися послугами контрабандистів. Внутрішній же ринок поки що досить невеликий. Після війни населення цього краю становило понад десять тисяч. Зараз збільшилося приблизно вп’ятеро, але це все одно небагато.