Майже вдалося. Тут ми й прилетіли — на якийсь аеродром серед лісу. Нас провели до підземного бункера, де я побачив Пастора й Тетяну Павлівну. З виразів їх облич я зрозумів, що справи невтішні. Ми всілися в невеликій кімнаті зі звичайним столом. Пастор здивовано вирячився на мене.
— Що у вас з обличчям, пане Владюшо? — спитав він.
— Та все вже більш-менш непогано, — запевнив я. — Ще кілька днів тому було значно гірше.
— Вам треба до лікарні!
— Ні, рани загоюються, а синці зійдуть.
— Хто це вас так?
— Вороги України.
Пастор розгублено дивився на мене, потім помітив Георгія.
— Що він тут робить?
— Він тепер член нашої команди. Відповідає за інформаційний супровід.
— Хіба ви не хотіли діяти секретно?
— Я й досі так дію. Але результат кожної операції краще пояснювати людям, аби вони розуміли, що відбувається.
— Цей чоловік має впливових ворогів. — Пастор кивнув на Георгія. — Він багатьом дошкулив своїми розслідуваннями.
— Знаю, — кивнув я. — Такий берсеркер мені й був потрібний.
— Багато хто почне бити по ньому і влучатиме у вас.
— Ми спробуємо пробитися. Що трапилося? Чому мене викликали?
— Але я мушу бути впевнений, що наша розмова не стане відома загалу. — Пастор подивився на Георгія.
— Я писатиму лише про дії пана Владюші, а не про розмови з будь-ким, — запевнив він.
— Дві проблеми. Почну з незрозумілої.
Пастор зблід, схуд, давно вже не голився. Червонуваті очі заморено дивилися крізь щілини припухлих повік. — Ми почали програвати. З усіх боків поразки. Я не розумів у чому річ, а потім зробив позачергову перевірку всього апарату РНБО на поліграфі. Виявилося, що лише третина могла чесно відповісти на запитання: «Чи не працюєте ви на Росію?». Дві третини казали, що не працюють, але брехали. Остання перевірка була місяць тому, за її результатами було звільнено двох. Але тепер дві третини! Як їх могли завербувати? Як?
— Що ще?
— Витоки інформації. Ми намагалися тримати інформацію про співпрацю з вами в таємниці, але вже за день усе потрапило до мережі. Почали шукати дірку, але виявилося, що там, крім дірок, нічого нема! Погана ситуація і з експертами, яких ми залучали. Всі вони несподівано стали радити припинити роботу з вами через її шкідливість для держави. Двоє залишилися при своїй попередній думці, але загадково загинули. Один упав у ванній кімнаті, розбивши голову об унітаз, а у другого зупинилося серце, хоч раніше він на серце не скаржився. Я наказав перевірити живих експертів на поліграфі, поліграф показав, що всі вони брешуть. Нас оточили й підштовхують до помилкових дій. Я звернувся до СБУ, але в СБУ, як я зрозумів, схожі негаразди.
— І що ви від мене хочете?
— Зупинити це. Проти нас хтось працює. Не десь на Донбасі, а тут, у Києві, веде жорстоку боротьбу і перемагає. А ми навіть не знаємо, хто це і як цьому протистояти. Ми наче в темній кімнаті, лише отримуємо удари, але не можемо ані захиститися від них, ані атакувати, бо ж не бачимо ворога.
— А що незрозуміло? Російські спецслужби задіяли всіх своїх агентів, зокрема й законсервованих, щоб завдати по вас удару. Це ж очевидно.
— Владюшо, боюся, що все не так просто. Так, російські агенти є, але це не вони. Принаймні не тільки вони. Діє хтось чи щось інше.
— Чому ви так вирішили?
— Один із моїх радників займався розслідуванням. Казав, що близький до розкриття. Учора мусив надати доповідь, але загинув.
— Нещасний випадок?
— Ні, нахабне вбивство, яке підтверджує, що ворог заліз глибоко. Про радника не знав ніхто, крім мене. Ми зв’язувалися з ним в умовлений час і спілкувалися у скайпі. Коли говорили востаннє, сказав, що вже близький до розкриття справи і має підозрюваного, але йому потрібно ще трохи часу, щоб назбирати доказів. Ми домовилися вийти на зв’язок сьогодні вранці. Я побачив, що він мене викликає. Ми привіталися, потім хтось вистрелив йому в голову. Кров приснула на камеру, і більше я нічого не бачив. Чув кроки, хтось насвистував, щось шукав. Я послав охоронців на квартиру. Знайшли тіло з простреленою головою. Роздруківки й жорсткий диск украли. Я так і не дізнався, хто працює проти мене, але він є, і його треба зупинити.
— Чому «він»? Радше — вони, численні агенти Москви, які сумлінно виконують свої завдання.