– А тепер слухайте, – сказав Джилкріст. – Це взагалі може нічого не означати. Жінка готова сказати що завгодно, коли вона перебуває в такій перенапрузі нервів, у якій зараз перебуває Марина Ґреґ. Я перекажу вам те, що вона сказала мені. Це взагалі може нічого не означати.
– Що вона вам сказала? – запитав Кредок.
– Після того як померла Гізер Бедкок, Марина була на грані істерики. Послала по мене. Я дав їй заспокійливе. Я сидів поруч із нею, тримаючи її руку, і просив заспокоїтися, мовляв, усе буде гаразд. І тоді, перш ніж провалитися в сон, вона сказала: «Той трунок призначався для мене, докторе».
Кредок пильно подивився на нього.
– Вона це справді сказала? А наступного дня?
– Більше вона не згадувала про це. Я сам був її запитав, але вона ухилилася від відповіді. Вона сказала: «О, ви, певно, помилилися. Я переконана, що ніколи не казала нічого подібного. Я, либонь, була тоді під дією наркотику».
– Але ви певні, вона це сказала й то цілком серйозно?
– Я не маю найменшого сумніву, – сказав Джилкріст. – Хоч це й не означає, що справді так і було, – додав він застережливо. – Чи хтось хотів отруїти її, чи хтось хотів отруїти Гізер Бедкок, я не знаю. Ви маєте більше можливостей довідатися про це, ніж я. Я стверджую лише те, що Марина Ґреґ, безперечно, думала й вірила, що та доза призначалася їй.
Кредок мовчав протягом кількох хвилин. Потім сказав:
– Дякую вам, докторе Джилкріст. Я ціную те, що ви мені розповіли, і розумію ваш мотив. Якщо те, що сказала вам Марина Ґреґ, ґрунтується на фактах, то небезпека їй загрожує досі, чи не так?
– У цьому вся суть, – сказав доктор Джилкріст. – У цьому вся суть.
– Ви маєте якісь підстави вірити в те, що це справді так?
– Ні, не маю.
– Жодного уявлення про те, що спонукало її так думати?
– Жодного.
– Дякую вам.
Кредок підвівся.
– Ще тільки одне, докторе. Ви не знаєте, чи сказала вона про це чоловікові?
Джилкріст повільно похитав головою.
– Ні, – сказав він. – Я не маю найменшого сумніву – вона нічого не сказала своєму чоловікові.
На якусь мить його очі зустрілися з очима Дермота, потім він коротко кивнув головою й сказав:
– Я вам не потрібен більше? Гаразд. Тоді я піду й скину оком на свою пацієнтку. Ви поговорите з нею відразу, коли це стане можливим.
Він вийшов із кімнати, а Кредок залишився на місці, закопиливши губу й щось тихо насвистуючи.
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
– Джейсон уже повернувся, – сказав Гейлі Престон. – Ходімо, головний інспекторе, я відведу вас до його кімнати.
Кімната, що нею Джейсон Рад користувався почасти як кабінетом, а почасти як вітальнею, була на другому поверсі, обставлена зручно, але без зайвої розкоші. Вона не мала ніяких ознак індивідуальності, і не було жодного знаку, який указував би на смаки та вподобання того, хто користувався нею. Джейсон Рад підвівся з-за столу, за яким сидів, і вийшов Дермотові назустріч. Дермот подумав, що цій кімнаті немає потреби мати свою індивідуальність, бо її було більше, аніж досить, у того, хто нею користувався. Гейлі Престон був неймовірний пустослов і базіка. Джилкріст дихав силою й магнетизмом. Але цього чоловіка, як негайно зрозумів Дермот, йому буде дуже нелегко збагнути. У процесі своєї професійної діяльності Кредоку довелося зустрічати з багатьма людьми, яких він мусив розгадувати. На той час він уже набув здатності визначати потенційні можливості, а іноді й читати думки більшості людей, з якими входив у контакт. Але він відразу відчув, що зможе прочитати лише стільки думок Джейсона Рада, скільки дозволить йому сам Джейсон Рад. Його глибоко посаджені замислені очі все помічали, але нічого не відкривали. Потворна голова зі зморшкуватим обличчям свідчила про надзвичайно потужний інтелект. Обличчя клоуна відштовхувало, але водночас і приваблювало. «Ось де, – подумав Дермот Кредок, – я сидітиму, слухатиму й дуже ретельно все занотовуватиму».
– Пробачте, головний інспекторе, якщо примусив вас чекати себе. Мене затримало невеличке ускладнення, яке виникло в кіностудії. Можу я запропонувати вам чогось випити?
– Не тепер, дякую вам, містере Рад.
Обличчя клоуна несподівано зморщилося, утворивши вираз іронічного подиву.
– Ви подумали, це не той дім, де можна прийняти пропозицію випити?
– Ні, я подумав зовсім про інше.