– Я повернувся туди, де починалися сходи. Моя дружина обернулася до столу й узяла свій келих. У цю мить місіс Бедкок неголосно скрикнула. Хтось, певно, підбив їй руку, келих вислизнув із її пальців, упав на підлогу й розбився. Марина повелася так, як і належало господині дому. Трохи рідини бризнуло також на її сукню. Але вона промовила кілька заспокійливих слів, звертаючись до місіс Бедкок, своєю хусточкою витерла їй сукню й наполягла, щоб та випила її власний трунок. Якщо я правильно пам’ятаю, вона сказала: «Я вже й так випила сьогодні чимало». Ось так воно все було. Але в одному я можу запевнити вас. Фатальну дозу не могли долити в коктейль після цього, бо місіс Бедкок відразу піднесла келих до губів. І як вам відомо, через чотири або п’ять хвилин вона була вже мертва. Я весь час запитую себе, – я не можу собі уявити, – що відчув отруйник, побачивши, як провалився його план?..
– Ви вже тоді про все це думали?
– Ні, звісно. Тоді я подумав, цілком природно, що та жінка пережила раптовий напад якоїсь хвороби. Сердечну недостатність, інфаркт або щось подібне. Мені й на думку тоді не спало, що йшлося про отруєння. Ані ви, ані хтось інший також, гадаю, про це не подумали б.
– Мабуть, що ні, – сказав Дермот. – Що ж, ваша розповідь досить чітка і, схоже, ви досить точно виклали факти. Але ви стверджуєте, що не підозрюєте жодну конкретну особу. Тут, пробачте, я вам не можу цілком повірити.
– Запевняю вас, що так воно і є.
– Тоді погляньмо на це під іншим кутом. Чи є люди, котрі не люблять вашу дружину? Звучить, звичайно, трохи мелодраматично, коли я ставлю запитання в такій формі, але чи має вона ворогів?
Джейсон Рад зробив виразний жест рукою.
– Ворогів? Ворогів? А що ви маєте на увазі, коли кажете «вороги»? Існує багато заздрості та ревнощів у тому світі, у якому ми з дружиною живемо. Там завжди знайдеться той, хто захоче сказати тобі якусь гидоту, розпустити погану чутку, поставити підніжку, якщо трапиться нагода. Але це аж ніяк не означає, що хтось із таких людей здатний на вбивство, його не можна навіть вважати потенційним убивцею. Ви зі мною згодні?
– Так, я з вами згодний. Тут не може йтися про дрібну заздрість або неприхильне ставлення. А чи немає людини, яку ваша дружина примусила б страждати в минулому?
Джейсон Рад відповів не відразу. Натомість він спохмурнів.
– Чесно кажучи, такої людини я назвати не можу, хоч не можу не признатися, що багато думав на цю тему.
– Щось пов’язане з любовною історією, зі стосунками з якимсь чоловіком?
– У Марини, звичайно, були любовні історії такого виду. І не можна виключати, що вона завдала якомусь чоловікові великої прикрості. Але не думаю, щоб якесь із подібних роздратувань могло перейти в довготривалу ненависть. Я в цьому переконаний.
– А як щодо жінок? Чи не знаєте ви жінку, яка надовго зберегла б недоброзичливе ставлення до Марини Ґреґ?
– Коли йдеться про жінок, тут ніколи не можна бути певним. Проте щось конкретне мені зараз не спадає на думку.
– Хто здобув би фінансову вигоду, якби ваша дружина померла?
– У її заповіті згадується чимало людей, але великі суми грошей там нікому не обіцяно. Думаю, що фінансову вигоду, як ви це висловили, отримав би як її чоловік я, а якщо подивитися на справу з другого боку, то, можливо, і кінозірка, що займе її місце у фільмі. Хоча, звичайно, зйомки фільму можуть бути припинені. Тут нема жодної певності.
– Що ж, поки що не будемо заглиблюватися в це, – сказав Дермот.
– То ви обіцяєте мені, що Марина не знатиме про те, що їй загрожує небезпека?
– Ми ще обговоримо з вами цю ситуацію, – сказав Дермот. – Я хотів би звернути вашу увагу на те, що ви тут ідете на істотний ризик. Проте можна не порушувати це питання доти, доки ваша дружина перебуває під медичним наглядом. А тепер я хочу попросити у вас одну річ. Я хочу, щоб ви з усією можливою точністю склали для мене список осіб, які були в тому холі, облаштованому на майданчику сходів, або підіймалися сходами в ті хвилини, коли було скоєне вбивство.
– Я зроблю все, що можу, але у своїх можливостях я сумніваюся. Ви ліпше поговоріть на цю тему з моєю секретаркою Еллою Зелінські. У неї чудова пам’ять, і до того ж вона має список усіх місцевих людей, яких ми запрошували туди. Якщо хочете побачитися з нею тепер…
– Так, я дуже хочу побачитися з міс Еллою Зелінські, – сказав Дермот.
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
І
Елла Зелінські дивилася на Дермота Кредока без будь-яких емоцій крізь свої великі окуляри в роговій оправі, а він не міг повірити – як же йому пощастило! Зі спокійною діловою готовністю вона дістала з висунутої шухляди вкритий друкованими літерами аркуш і подала йому.