– На відміну від вас, міс Зелінські?
– Якщо всі навколо перебувають у стані постійного збудження, – сухо сказала Елла, – то це розвиває у вас бажання вдаватися в іншу крайність.
– Ви пишаєтеся тим, що спроможні й бровою не повести, коли поруч із вами відбувається трагедія?
Вона на мить замислилася.
– Можливо, це справляє не дуже гарне враження. Але якби я не розвинула в собі цього вміння, то теж могла б схибнутися.
– Чи вам дуже важко працювати з міс Ґреґ?
Це було запитання особистого характеру, але Дермот Кредок поставив його про всяк випадок. Якби Елла Зелінські підсмикнула брови й мовчки запитала, який це має стосунок до вбивства місіс Бедкок, він мусив би визнати, що ніякого. Та йому подумалося, що Елла Зелінські може знайти втіху в тому, щоб сказати йому, якої вона думки про Марину Ґреґ.
– Вона – велика актриса. Наділена персональною привабливістю, яку вміє показати на екрані з дивовижною переконливістю. Тому можливість працювати з нею мимоволі сприймаєш як привілей. Проте в особистому плані вона спроможна створити навколо себе пекло!
– Он як! – зауважив Дермот.
– Вона не знає середини, розумієте? Або злітає в небо, або провалюється в болото, й усе в неї жахливо перебільшене, і вона знову й знову змінює свою думку, і при ній не можна згадувати про величезну кількість речей, щоб не зіпсувати їй настрій.
– Про що, наприклад?
– Не дай, Боже, заговорити при ній про психічні розлади або про санаторії для душевнохворих. Думаю, не слід дивуватися, що вона особливо чутлива до цих тем. І не доведи, Господи, заговорити про дітей.
– А діти? До чого тут діти?
– У неї відразу псується настрій, коли вона бачить дітей або чує про те, що люди щасливі з дітьми. Коли вона чує, що хтось має народити дитину або вона щойно народилася, її відразу опановує глибокий смуток. Розумієте, вона вже ніколи не зможе народити іншу дитину, а та єдина, яку вона мала, народилася дефективною. Ви, певно, про це вже знаєте?
– Я чув про це, так. Це дуже сумно й справді було для неї великим нещастям. Але після стількох років можна було б трохи й забути про все.
– Вона не може забути. Вона одержима своїм горем. Думає про це й думає.
– А містер Рад?
– О, то була не його дитина. То була дитина останнього з її попередніх чоловіків, Айзідора Райта.
– Останнього з її попередніх чоловіків? А де він тепер живе?
– Він знову одружився й живе у Флориді, – швидко відповіла Елла Зелінські.
– Як ви вважаєте, Марина Ґреґ за своє життя набула багатьох ворогів?
– Не думаю, що багатьох. Як і всі ми. Вороги бувають у кожного. Через іншу жінку, іншого чоловіка, внаслідок ревнощів, або заздрощів, або чого завгодно.
– Вам не відомо, щоб вона боялася кого-небудь?
– Марина? Боялася кого-небудь? Не думаю. А ви вважаєте, вона мусила боятися когось?
– Я не знаю, – сказав Дермот. Він узяв список гостей. – Дякую вам, міс Зелінські. Якщо мені потрібна буде ще якась інформація, я знову прийду зустрітися з вами. Ви мені дозволите?
– Звичайно. Я завжди готова… Усі ми завжди готові вам якось допомогти.
IІ
– То що ти маєш для мене, Томе?
Детектив-сержант Тідлер поблажливо усміхнувся. Його звали не Том, а Вільям, але його колеги не могли втриматися: адже всі знають Тома Тідлера з популярної дитячої гри.
– Скільки золота й срібла накопав ти мені? – запитав Дермот Кредок, звертаючись до свого підлеглого в тому ж дусі.
Вони стояли біля шинку «Синій кабан». Тідлер щойно повернувся з кіностудії, де провів цілий день.
– Золота дуже мало, – сказав Тідлер. – Ані пліток, ані вартих уваги чуток. Одне або два припущення про самогубство.
– Чому самогубство?
– Усі думають, вона посварилася з чоловіком і хотіла, щоб він її пожалів. Але помирати вона, звісно, не збиралася.
– Не думаю, щоб у цьому було якесь зерно істини, – сказав Дермот.
– Ні, звичайно, його там немає. Вони просто нічого про це не знають. Живуть лише своїми проблемами. У них тільки й мови, що шоу треба довести до кінця, що зйомки мають тривати, вони там сиплють своєю термінологією, а я в ній ні «бе», ні «ме». Для них головне, щоб Марина Ґреґ повернулася на своє робоче місце. Вона вже двічі зривала зйомки – влаштовувала істерику.
– А загалом вони її люблять?
– Її витівки їм страшенно остогидли, але вони не можуть не бути зачарованими нею, коли вона в тому настрої, щоб їх чарувати. Її чоловік без тями від неї, до речі.