– А що вони думають про нього?
– Вони думають, він найліпший у світі режисер, чи продюсер, чи як вони це називають.
– А ти не чув, щоб він мав інтрижку з якоюсь кінозіркою або просто з якоюсь іншою жінкою?
Том Тідлер скинув на нього здивованим поглядом.
– Ні, – сказав він. – Про щось таке я не чув жодного натяку. А чому ви вирішили, що це може бути?
– А чом би й ні? – сказав Дермот. – Марина Ґреґ переконана, що смертельна доза призначалася для неї, ось у чім проблема.
– Вона досі в цьому переконана? Чи має вона слушність?
– У мене нема підстав сумніватися, що так воно й було, – відповів Дермот. – Але річ не в цьому. Річ у тому, що вона не сказала про це своєму чоловікові, а лише своєму лікарю.
– Ви думаєте, вона сказала б йому, якби…
– Я лише подумав, – сказав Кредок, – чи в якомусь куточку її свідомості не виникла підозра, що її чоловік міг бути причетний. Поведінка лікаря здалася мені трохи дивною. Можливо, я все це вигадав, проте не думаю.
– Принаймні, у кіностудії я нічого подібного не почув, – сказав Том. – А про такі речі стає відомо відразу.
– А сама вона не завела роману з якимсь іншим чоловіком?
– Ні, вона, схоже, зберігає вірність Радові.
– А чогось цікавого про її минуле ти не чув?
Тідлер посміхнувся широкою посмішкою.
– Нічого, крім того, що можна прочитати будь-якого тижня в будь-якому кіножурналі.
– Думаю, мені треба їх почитати, – сказав Дермот, – щоб увійти в атмосферу.
– Чого там тільки не пишуть – і прямим текстом, і натяками, – сказав Тідлер.
– Цікаво знати, – замислено промовив Дермот, – чи моя міс Марпл читає кіножурнали.
– Ви про ту стару леді, що живе в будинку біля церкви?
– Саме про неї.
– Кажуть, вона жінка з дуже гострим розумом, – сказав Тідлер. – Кажуть, ніби тут не відбувається нічого такого, про що міс Марпл не чула б. Вона може небагато знати про людей кіно, але вона, либонь, здатна надати вам найдетальнішу інформацію про Бедкоків.
– Тепер це не так просто, як було раніш, – сказав Дермот. – Тут уже не така глуха провінція, як раніше. Споруджується багато нових будинків, у яких оселяються нові люди. Бедкоки приїхали сюди не так давно, вони родом не звідси.
– Я там майже нічого не чув про місцевих жителів, звичайно, – сказав Тідлер. – Я зосередив усю увагу на сексуальному житті кінозірок та на всьому такому іншому.
– Ти небагато звідти приніс, – пробурчав Дермот. – А щось усе ж таки довідався там про минуле Марини Ґреґ чи зовсім нічого?
– Кілька разів виходила заміж, хоч і не більше за інших. Перший чоловік вважав, що вона не досить приділяє йому уваги, хоч і був вельми пересічним суб’єктом. Ріелтором чи кимось таким. А що це таке – ріелтор?
– Думаю, це означає «агент із продажу нерухомості».
– Хай там як, а він не вписувався у світ гламуру, і вона позбулася його й одружилася з чужоземним чи то графом, чи то князем. Той шлюб тривав дуже недовго, але, принаймні, кісток там ніхто нікому не переламав. Вона просто виштовхала його геть і одружилася з номером третім. Кінозіркою Робертом Траскотом. Там, кажуть, було палке кохання. Дружина Роберта Траскота не хотіла його відпускати, але зрештою мусила змиритися, злупивши з нього величезні аліменти. Наскільки мені відомо, усім кінозіркам чоловічого роду живеться вельми нелегко, бо їм доводиться платити надто великі аліменти своїм колишнім жінкам.
– Але й цей шлюб закінчився крахом?
– Так. Її серце було розбите, наскільки мені відомо, але через рік або два прийшло нове, велике кохання. Айзідор Якийсь-Там – драматург.
– Життя в неї було екзотичне, – сказав Дермот. – Гаразд, на цьому сьогодні закінчимо. Завтра на нас чекає нелегка робота.
– А що саме?
– Уважно вивчити список, який я сьогодні роздобув. Просіяти двадцять із чимось прізвищ і серед тих, які залишаться, шукати нашого «ікса».
– А ви маєте бодай якийсь здогад, хто він, цей «ікс»?
– Жоднісінького. Якщо це не Джейсон Рад, звісно. – І він додав, скрививши губи в іронічній усмішці: – Я, либонь, піду до міс Марпл, щоб вона мене ознайомила з місцевими новинами.
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
Міс Марпл провадила розслідування, керуючись власними методами.
– Ви дуже люб’язні зі мною, місіс Джеймсон, дуже люб’язні. Мені бракує слів, щоб висловити вам свою вдячність.
– О, це сута дрібничка, міс Марпл. Я дуже рада зробити вам приємність. Вам, певно, потрібні останні номери?