– Причин підозрювати його поки що немає, – сказав Кредок, – але така причина може відшукатися. Тобто може знайтися серйозний, переконливий мотив, ось що я хотів сказати. А фізично він міг би зробити це без особливих ускладнень. І хтось інший із обслуги міг би це зробити, та, на жаль, їх не було на місці злочину – на жаль для нас, звичайно.
– Хтось міг умисне влаштуватися на роботу в ту фірму обслуговування задля цієї мети.
– Ви вважаєте, цей злочин міг бути задуманий так далеко наперед?
– Ми поки що нічого не знаємо, – сказав Кредок із роздратуванням у голосі. – Ми не знаємо, що стало поштовхом до злочину. І ми нічого не довідаємося, поки не витиснемо те, що нам треба, з Марини Ґреґ або її чоловіка. Вони мусять щось знати або когось підозрювати – проте вони мовчать. Нам треба буде пройти ще довгу дорогу.
Він зробив паузу, а тоді підбив підсумки:
– Якщо ми знехтуємо «застиглий погляд», який міг бути простим збігом, то побачимо, що існують також інші люди, які могли зробити це досить легко. Наприклад, секретарка Елла Зелінські. Вона також розносила трунки, наливала їх у келихи. Ніхто не став би дивитися на неї з особливим зацікавленням. Те саме можна сказати й про того гнучкого молодика – я забув, як його звуть. Гейлі – Гейлі Престон? Атож, здається, так. Кожен із них мав добру нагоду. Фактично, якби хтось із них захотів спровадити на той світ Марину Ґреґ, йому було б набагато безпечніше зробити це на людях, під час великого свята або прийому.
– Ще хтось у кандидатах?
– Ну, звичайно ж, чоловік, – сказав Кредок.
– Що ж, повернімося до чоловіків, – сказав Корніш, слабко усміхаючись. – Ми підозрювали бідолаху Бедкока, поки не зрозуміли, що головною жертвою була Марина Ґреґ. А тепер ми перенесли підозру на Джейсона Рада. Хоч мушу сказати, він здається вельми відданим своїй дружині.
– Він справді має таку репутацію, – сказав Кредок, – але ти ніколи не знаєш.
– Якби він хотів позбутися її, то чи не було б легше просто розлучитися з нею?
– Звичайно, так було б простіше, – погодився Дермот, – але в цій справі може бути багато чого такого, про що ми досі не знаємо.
Задзвонив телефон. Корніш узяв слухавку.
– Що? Так? Будь ласка, з’єднуйте. Так, він тут.
Він слухав якусь хвилину, а тоді поклав долоню на слухавку й подивився на Дермота.
– Міс Марина Ґреґ, – сказав він, – почувається набагато краще. Вона готова поговорити з вами.
– Мені треба поквапитися, – сказав Дермот Кредок, – поки настрій у неї не змінився.
IІ
У Ґосінґтон-Холі Дермота Кредока зустріла Елла Зелінські. Вона, як і завжди, була діловита й лаконічна.
– Міс Ґреґ чекає на вас, містере Кредок, – сказала вона.
Дермот подивився на неї з певним інтересом. Від самого початку особистість Елли Зелінські заінтригувала його. Він сказав собі: «Обличчя гравця в покер, якщо я коли-небудь бачив подібне». Вона з готовністю відповідала на всі запитання, які він ставив. Не було жодного знаку, що вона від нього щось приховує, але він досі не мав найменшого уявлення про те, що вона думає, відчуває або й знає про цю справу. В обладунку її досконалої діловитості не було жодної тріщини. Вона могла знати набагато більше, ніж говорила, вона могла знати дуже багато. Єдине, у чому він анітрохи не сумнівався, – і мусив признатися собі, що не має жодних причин для такої впевненості, – це, що вона коханка Джейсона Рада. Це було, як він вважав, професійною хворобою секретарок і в даному випадку, либонь, нічого не означало. Але цей факт, принаймні, можна було витлумачити як мотив, і він був переконаний, цілком переконаний, що вона щось від нього приховує. Можливо, любов, можливо, ненависть. Або ж просто відчуття провини. Вона могла того дня скористатися з несподіваної нагоди, а могла вже давно планувати те, що нарешті вчинила. Він дуже легко міг собі уявити, як вона реалізувала свій задум. Ось вона швидко, але без надмірного поспіху снує між гостями то сюди, то туди, подаючи келихи то одному, то іншому, забираючи келихи порожні й постійно тримаючи в полі зору той стіл, на який Марина поставила свій коктейль. А потім, можливо, у ту саму мить, коли Марина вітала гостей зі Сполучених Штатів, під здивовані й радісні вигуки, а всі очі були звернені на те місце, де відбулася їхня зустріч, Елла Зелінські здобула нагоду спокійно й без перешкод опустити кілька пігулок смертельної дози в той келих. Тут були потрібні залізні нерви, зухвалість, швидкість і спритність. Елла Зелінські всіма цими якостями наділена. Хоч би що вона робила, по ній не буде видно, що вона робить щось заборонене, вираз провини в неї на обличчі не з’явиться. Це могло б стати простим, блискучим убивством, убивством, яке не могло зазнати невдачі. Але випадок розпорядився інакше. У натовпі хтось неумисне підштовхнув руку Гізер Бедкок. Вона розлила свій коктейль, і Марина з притаманною їй імпульсивною грацією відразу запропонувала гості власний келих, який стояв на столі, досі неторканий. І таким чином померла не та жінка.