Вона помовчала хвилину, перш ніж заговорити.
– Джейсон каже, я повинна розповісти вам про це.
– То ви довірилися йому?
– Так… Спочатку я не хотіла, але доктор Джилкріст переконав мене, що я повинна розповісти йому про це. І тоді з’ясувалося, що він теж так думає. Він весь час так думав, але – хіба не дивна річ – сумна усмішка знову скривила її губи, – він не хотів стривожити мене, розповівши про свою підозру. Ви собі уявляєте? – Марина сіла, зробивши несподіваний різкий рух. – Мій любий Джинкс! Невже він думає, що я скінчена ідіотка?
– Ви ще не сказали мені, міс Ґреґ, чому ви думаєте, що хтось хотів отруїти вас…
Якусь хвилину вона мовчала, потім рвучко простягла руку до своєї сумочки, відкрила її, дістала звідти клапоть паперу й тицьнула йому в руку. Він прочитав його. Там був один рядок, надрукований на машинці.
Кредок гостро запитав:
– Де ви це взяли?
– Папірець лежав на моєму туалетному столику, коли я повернулася з ванни.
– Отже, хтось у домі…
– Не обов’язково. Хтось міг видертися на балкон, що біля мого вікна, і підкинути його звідти. Думаю, вони хотіли ще більше мене залякати, але їм це не вдалося. Я розлютилася й попросила покликати вас для розмови.
Дермот Кредок усміхнувся.
– Певно, той, хто підкинув папірця, не чекав від вас такої реакції. Це вперше ви одержуєте таке послання?
Знову Марина завагалася. Потім сказала:
– Ні, не вперше.
– Розкажіть мені про інші випадки.
– Це було три тижні тому, коли ми вперше сюди приїхали. Тоді записка надійшла в кіностудію, не сюди. Її зміст був безглуздим. Того разу вона не була надрукована на машинці – написана великим літерами. «Готуйся до смерті». – Марина засміялася. У тому сміхові була ледь помітна нотка істерії. Проте веселилася вона щиро. – Мені це здалося таким дурним, – сказала вона. – Звичайно, люди нерідко одержують усілякі ідіотські послання, погрози й таке інше. Я була подумала, чи це якось не пов’язано з релігією. Можливо, хтось не терпить кіноактрис. Я просто порвала того папірця й кинула його в кошик на сміття.
– Ви комусь сказали про ту записку, міс Ґреґ?
Марина похитала головою.
– Ні, я нікому не сказала жодного слова. Річ у тому, що в той час ми добре посварилися через сцену, яку знімали. Я просто не могла думати ні про що інше, крім цього. До того ж, як я вже вам сказала, я думала, що то був або дурний жарт, або погроза від якогось релігійного фанатика, що не терпить ані кіно, ані театру, ані чогось у такому дусі.
– А потім вам надходило щось іще?
– Так. У день прийому. Мені приніс записку один із садівників, якщо не помиляюся. Він сказав, що хтось залишив цидулку для мене й просив запитати, чи буде відповідь? Я подумала, може, йдеться про підготування до свята, і відкрила конверт. Там було написано: «Сьогодні буде твій останній день на землі». Я просто зіжмакала папірець і сказала: «Відповіді не буде». Тоді покликала того чоловіка назад і запитала, хто дав йому той конверт. Він сказав, то був чоловік в окулярах і на велосипеді. То що б ви подумали про все це на моєму місці? Дурість та й годі. Мені навіть на думку не могло спасти, що то була реальна погроза.
– А де та цидулка тепер, міс Ґреґ?
– Не маю найменшого уявлення. Я була тоді в барвистій італійській шовковій сукні й, наскільки пам’ятаю, зіжмакала того папірця й засунула його в кишеню сукні. Але тепер його там немає. Мабуть, випав.
– І ви не маєте найменшого уявлення, хто написав ті дурні послання, міс Ґреґ? Хто був їхнім натхненником? Навіть тепер?
Її очі широко розкрилися. У них був вираз невинного подиву, і він це для себе відзначив. Він замилувався цим виразом, але йому не повірив.
– Звідки ж мені знати? Звідки?
– Думаю, ви маєте про це повне уявлення, міс Ґреґ.
– Ні, не маю. Запевняю вас, що не маю.
– Ви дуже знаменита людина, – сказав Дермот. – Ви досягали великих успіхів. Успіхів у вашій професії, а також і в особистому житті. Чоловіки закохувалися у вас, хотіли одружитися, одружувалися з вами. Жінки ревнували до вас і заздрили вам. Ви кохали чоловіків, а потім відкидали їх. Це дуже широке поле, я з вами згоден, але, думаю, ви повинні мати якесь уявлення, хто може надсилати вам такі листи.
– Це міг бути хто завгодно.
– Ні, міс Ґреґ, то не міг бути хто завгодно. Щоправда, то міг бути хтось один із досить великої кількості людей. То міг бути хтось дуже скромний, костюмер, електрик або слуга; або хтось із ваших друзів чи так званих друзів. Але ви повинні мати якесь уявлення, хто б то міг бути. Ви могли б назвати якесь ім’я або, можливо, кілька імен.