– Твій спів набагато приємніший, аніж жахливе гудіння твого пилососа, – сказала міс Марпл, – але я знаю, що іноді треба його терпіти. Адже марно просити когось із вас, молодих людей, прибирати з віником і совком, як прибирали колись.
– Невже вам справді хочеться, щоб я гнула спину над віником і совком? – у голосі Черрі пролунали тривога й подив.
– Це річ нечувана, я знаю, – сказала міс Марпл. – Зайди-но сюди й зачини двері. Я покликала тебе, бо хочу поговорити з тобою.
Черрі підкорилася й підійшла до міс Марпл, дивлячись на неї запитливим поглядом.
– У нас небагато часу, – сказала міс Марпл. – Оте старе чудо – я хотіла сказати, міс Найт – зараз увійде з якимсь своїм яєчним трунком.
– Це добре для вас. Сподіваюся, він додасть вам сили, – підбадьорливо сказала Черрі.
– Ти чула, – запитала міс Марпл, – що дворецького в Ґосінґтон- Холі застрелено вчора вночі?
– Макаронника? – запитала Черрі.
– Так. Його звали Джузеппе, якщо я не помиляюся.
– Ні, – сказала Черрі. – Про це я не чула. Я чула, ніби секретарка містера Рада мала вчора серцевий напад, а хтось сказав, що вона померла – але думаю, то тільки чутки. А хто сказав вам про дворецького?
– Міс Найт повернулася з крамниці й сказала мені.
– Сьогодні вранці, перш ніж прийти сюди, я просто ні з ким не бачилася, – сказала Черрі, – і не мала кого розпитати. Певно, це новина зовсім свіжа. Отже, його прибрали? – запитала вона.
– Схоже, що так, – сказала міс Марпл. – А слушно чи не слушно, я не знаю.
– Тут ми маємо дуже зручне місце, щоб поговорити, – сказала Черрі. – Цікаво, встигла Ґледіс побачитися з ним чи ні? – додала вона.
– Ґледіс?
– Ну, це одна з моїх подруг. Вона живе за кілька дверей від мене. Працює в буфеті на кіностудії.
– І вона говорила з тобою про Джузеппе?
– Щось тоді здалося їй дуже дивним, і вона хотіла запитати, якої він думки про це. Але якби ви запитали мене, то вона лише шукала нагоди поговорити з ним – він їй дуже припав до серця. Звичайно, він дуже вродливий, й італійці знають, як підійти до жінок, – але я порадила їй бути з ним обережною. Ви ж знаєте, які вони, італійці.
– Він їздив учора до Лондона, – сказала міс Марпл, – і повернувся лише пізно ввечері, як я розумію.
– Цікаво, чи змогла вона з ним побачитися до того, як він від’їхав.
– А чому вона хотіла побачитися з ним, Черрі?
– Бо їй щось здалося трохи дивним.
Міс Марпл подивилася на неї запитливим поглядом. Вона була спроможна зрозуміти, якого значення надають слову «дивне» такі дівчата, як Ґледіс.
– Вона була одна з тих дівчат, які допомагали на святі, – пояснила Черрі. – У той самий день. Коли місіс Бедкок випила свою порцію.
– Так? – Міс Марпл насторожилася, наче фокстер’єр, який натрапив на нору пацюка.
– І там вона побачила щось таке, що здалося їй дивним.
– Чому вона не пішла до поліції й не розповіла про все?
– Розумієте, вона спочатку не надала ніякого значення тому, що побачила, – пояснила Черрі. – Хай там як, а вона чомусь вирішила спершу порадитися з Джузеппе.
– А що вона побачила в той день?
– Чесно кажучи, – призналася Черрі, – вона розповіла мені якусь нісенітницю. Мені навіть здалося, що вона умисне не хоче сказати мені правду й розповість містерові Джузеппе щось зовсім інше.
– А що вона сказала? – запитала міс Марпл. Вона була терплячою й наполегливою.
Черрі спохмурніла.
– Вона говорила про місіс Бедкок і коктейль і сказала, що в той час перебувала поруч неї. І сказала, що вона сама собі це зробила.
– Що вона сама собі зробила?
– Розлила коктейль на свою сукню й зіпсувала її.
– Тобто вона припустилася необережності?
– Ні. Ґледіс сказала, вона облила свою сукню умисне. Але ж ви погодитеся зі мною, що це нісенітниця, хоч би як ми на це подивилися.
Міс Марпл похитала головою, спантеличена.
– Так, – сказала вона. – Я в цьому не бачу ніякого сенсу.
– До того ж на ній була нова сукня, – сказала Черрі. – З цього, власне, наша розмова й почалася. У Ґледіс раптом виникло бажання купити ту сукню. Вона сказала, що зможе її відчистити, але їй було якось ніяково звертатися до містера Бедкока з таким проханням. Вона дуже вправна в кравецькому ремеслі – це я про Ґледіс кажу – і вона сказала, що сукня пошита з дуже доброї матерії. Яскраво-синьої штучної тафти. А ще вона сказала, навіть якщо матерію зіпсовано там, де її облито коктейлем, вона зможе відрізати верхню частину, і це буде чудова спідниця – одна з тих гарних, знаєте, широких спідниць.