І вона з грюкотом опустила слухавку на телефон, урвавши здивований протест місіс Бентрі: «А до чого тут її хвороба, Джейн?»
Міс Марпл чмихнула, немов чимось обурений кіт, так нерідко чмихають жінки, коли їх опановує почуття невдоволення. Її думки повернулися до свого домашнього комфорту. Вірна Флоренс? Чи можна буде умовити вірну Флоренс, цього гренадера колишнього війська покоївок, покинути свій затишний будиночок і знову повернутися в Сент-Мері-Мід – доглядати свою найпершу пані? Вірна Флоренс завжди була дуже їй віддана. Але вірна Флоренс також дуже любить свій власний дім. Міс Марпл роздратовано похитала головою. Веселе тук-тук-тук пролунало за дверима. І на вигук міс Марпл: «Прошу, заходьте!» увійшла Черрі.
– Я прийшла забрати вашу тацю, – сказала вона. – Що сталося? Ви чимось засмучені, чи не так?
– Я почуваюся такою безпорадною, – сказала міс Марпл. – Старою й безпорадною.
– Не переживайте, – сказала Черрі, забираючи тацю. – Ви перебуваєте дуже далеко від старечої безпорадності. Якби ви тільки знали, що я чула про вас у цьому селі. Про всі ті надзвичайні речі, які ви зробили. Майже кожен у Новому Кварталі тепер знає про вас усе. Ніхто не вважає вас жінкою старою й безпорадною. Це вона втовкмачує вам у голову, що ви стара й безпорадна.
– Вона?
Черрі енергійно змахнула головою в напрямку дверей, що були позад неї.
– Ота солодка кицька, – сказала вона. – Ваша міс Найт. Не дозволяйте їй принижувати себе.
– Вона дуже добра, – сказала міс Марпл. – Вона справді дуже добра, – додала вона тоном людини, яка намагається переконати себе.
– Кажуть, що надмірними турботами можна вбити кота, – сказала Черрі. – Ви ж не хочете, щоб цю доброту втирали вам під шкіру, якщо можна собі таке уявити.
– Що ж удієш? – сказала міс Марпл, зітхаючи. – Усі ми маємо свої проблеми.
– Та звісно, що маємо, – сказала Черрі. – Я не хочу нарікати, але іноді мене опановує відчуття, що якщо мені й далі доведеться жити по сусідству з місіс Гартвел, то це добром не закінчиться. Стара карга з кислою пикою, яка або пліткує, або скавучить. Джим уже теж терпіти її не може. Учора вночі він мало не побився з нею. Бо ми, бачте, слухали «Месію» надто голосно. Хіба можна не любити «Месію»? Адже це релігійна музика.
– А вона не хотіла, щоб ви її слухали?
– Вона влаштувала грандіозний скандал, – сказала Черрі. – Гатила кулаками в стіну й викрикувала непристойну лайку.
– А вам треба, щоб ваша музика лунала дуже гучно? – запитала міс Марпл.
– Джим любить, щоб вона лунала гучно, – сказала Черрі. – Він каже, ти не почуєш тон, якщо не слухатимеш її на повній гучності.
– Це може дратувати людей, – припустила міс Марпл, – якщо вони не великі шанувальники гучної музики.
– Лихо в тому, що ці будинки нерідко стоять упритул один до одного, – сказала Черрі. – Стіни в них дуже тонкі. Ці нові будівлі мені не вельми подобаються, коли я починаю думати про них. Вони здаються манірними й приємними, але ви не можете виразити там свою індивідуальність, щоб хтось не навалився на вас, мов тонна цегли.
Міс Марпл усміхнулася до неї.
– У вас надто багато індивідуальності, яку треба виразити, Черрі, – сказала вона.
– Ви так думаєте? – засміялася задоволена Черрі. – А знаєте… – почала вона.
Несподівано вона збентежено замовкла. Поставила тацю й підійшла до ліжка.
– Ви не вважатимете надмірною зухвалістю з мого боку, якщо я вас запитаю про дещо? Але ви тільки скажіть: «Про це не може бути й мови», – і я замовкну.
– Ви хочете про щось мене попросити?
– Та власне. Я про оті кімнати за кухнею. Ви тепер зовсім не користуєтеся ними, чи не так?
– Ні, не користуюся.
– Я чула, ніби там колись жив садівник із дружиною. Та це було давно. От я й подумала – і Джим подумав, чи не могли б ви нам дозволити оселитися там.
Міс Марпл подивилася на неї з подивом.
– А як же ваш чудовий дім у Новому Кварталі?
– Нам обом остогидло там жити. Ми любимо всілякі нові пристосування, але нові пристосування можна приладнати де завгодно, а місця тут вистачає, а надто, якщо Джим зможе користуватися тією кімнатою, що за стайнями. Він приведе її до ладу й зможе там складати свої моделі, не маючи потреби знову й знову збирати своє причандалля, щоб звільнити місце для чогось іншого. А якщо ми поставимо там нашу стереосистему, то ви майже нічого не чутимете.
– Ви цілком серйозно, Черрі?
– Так, серйозно й навіть дуже серйозно. Ми з Джимом багато про це говорили. Джим допомагав би вам по господарству – адже він уміє слюсарювати й теслярувати, а я доглядала б вас не гірше, аніж ваша міс Найт. Я знаю, ви вважаєте, що я іноді роблю все абияк, але я вмію застеляти ліжка, прати білизну, та й готую досить-таки непогано. Учора ввечері зготувала бефстроганов, і мені це було зовсім неважко, бігме, зовсім неважко.