Розділ ІІІ
Коли припарка була готова, в душі Сузанни недоречно піднявся сумнів, чи пристойно їй тримати свічку в той час, як Слоп ставитиме цю припарку; Слоп не схильний був лікувати Сузаннину педантичність заспокійливими засобами, – внаслідок чого між ними сталася сварка.
– О-го-го, – сказав Слоп, безцеремонно роздивляючись обличчя Сузанни, коли вона відмовила йому в цій послузі, – та я, либонь, вас знаю, мадам. – Ви мене знаєте, сер? – гидливо вигукнула Сузанна, підвівши голову – жест, яким вона явно мітила не в професію лікаря, а в нього самого. – Ви мене знаєте? – повторила свій вигук Сузанна. – Лікар Слоп в ту ж хвилину схопив себе за ніс великим і вказівним пальцями; – Сузанна ледве в змозі була стримати своє обурення. – Неправда, – сказала вона. – Годі, годі, пані скромнице, – сказав Слоп, надзвичайно задоволений успіхом свого останнього випаду, – якщо ви не бажаєте тримати свічку з розплющеними очима, – так можете тримати її примружившись. – Це одна з ваших папістських штучок, – вигукнула Сузанна. – Ліпше хоч така сорочка, – сказав, підморгнувши, Слоп, – аніж зовсім без сорочки, красуне. – Я вас зневажаю, – сказала Сузанна, спускаючи рукав своєї сорочки нижче за лікоть.
Навряд чи можна уявити, щоб двоє людей допомагали одне одному в хірургічній операції з більш жовчною люб’язністю.
Слоп схопив припарку, – Сузанна схопила свічку. – Трішки ближче сюди, – сказав Слоп. Сузанна, дивлячись в один бік і світячи в інший, в одну мить підпалила Слопову перуку; скошлана, та ще й засмальцьована, вона згоріла ще раніше, ніж як слід загорілася. – Безсоромна хвойда, – вигукнув Слоп, – (бо що таке гнів, як не дикий звір) – безсоромна хвойда, – закричав Слоп, випроставшись із припаркою в руці. – Від мене ні в кого ще ніс не провалився, – сказала Сузанна, – ви не маєте права так говорити. – Не маю права, – вигукнув Слоп, шпурнувши їй в обличчя припарку. – Так, не маєте, – вигукнула Сузанна, відплативши за комплімент тим, що залишалося в тазу.
Розділ ІV
Виклавши зустрічні звинувачення один проти одного у вітальні, лікар Слоп і Сузанна рушили на кухню готувати для мене, замість невдалої припарки, теплу ванну; – доки вони цим займалися, батько вирішив справу так, як ви зараз прочитаєте.
Розділ V
– Ви бачите, що вже давно пора, – сказав батько, – звертаючись однаково до дядька Тобі й до Йорика, – взяти цього молодика з рук жінок і доручити гувернерові. Марк Аврелій запросив одразу чотирнадцятьох гувернерів для нагляду за вихованням свого сина Коммода, а через шість тижнів п’ятьох розрахував. – Я прекрасно знаю, – вів далі батько, – що мати Коммода була закохана в гладіатора, коли завагітніла, чим і пояснюються численні злочини Коммода, коли він став імператором; – а все-таки я тієї думки, що ті п’ятеро, відпущені Марком, завдали характеру Коммода за короткий час, коли вони при нім перебували, більше шкоди, ніж інші дев’ять у змозі були виправити за все своє життя.