Принципова своєрідність твору – в зосередженні на тому, щó діється у внутрішньому світі, свідомості й почуттях героя-оповідача. Це теж твір безфабульний, подорож є в ньому лише ниткою, на яку нанизуються епізоди, незначущі для його змісту. Значні події в цій подорожі відсутні, лише повсякденні дрібниці життя, які викликають активні емоційні реакції і роздуми сентиментального мандрівника. Перераховуючи різні типи мандрівників, Йорик відносить себе до особливого типу «почуттєвого мандрівника» («the sentіmental traveler»), інтереси й спостереження якого цілком відмінні. Він задовольняється «клаптиком життя», «в його серці все знаходить відгук», він «придивляється до кожної дрібниці, яку на його шляху поміщають час і випадок». І «якщо з однієї з них я нічого для себе не видобуваю, то видобуваю з іншої, – все одно я роблю проби людської природи», – говорить він. У цьому й полягає глибинний філософсько-етичний сенс цих занять «сентиментального мандрівника», який залишається спостерігачем і аналітиком людської природи.
Посилений інтерес Стерн виявляє до національної своєрідності й проявів національного характеру народів. Спостереженнями й міркуваннями про національну своєрідність і характер французів пересипаний увесь твір, причому автор часто вдається до зіставлень їх зі своїми співвітчизниками, англійцями. Тим матеріалом, на якому все це здійснюється, служать ті ж дрібниці життя. «Мені здається, – проголошує письменник, – що чіткі відмінні риси національних характерів можна спостерігати скоріше в подібних недоладних mіnutіae (лат. дрібницях), аніж найважливіших державних справах», та при цьому головне завдання Стерна полягає в тому, щоб за зовнішніми відмінностями національних характерів знаходити спільні загальнолюдські риси і вчитися «взаємної толерантності» й взаємної любові.
Цей твір Стерна невипадково дав назву цілому літературному напрямку: в ньому виведено завершений образ сентиментального героя. Подібно до ліричного героя сентименталістської поезії, Йорик герой споглядальний, зайнятий спостереженнями, роздумами, переживаними, які не переходять в дію. Йому притаманна довіра до почуттів, до «поривів» та «рухів серця», він до них прислухається і постійно готовий їм скоритися. Йорик охоче віддається сентиментальним переживанням у всіх їх різновидах (розчуленості, меланхолії, замилування тощо) і комплексах, не втрачаючи, однак, стернівського гумору й іронії, розуміння релятивності людських якостей і проявів. Цього бракує чисельним наслідуванням стернівського героя в європейській літературі останньої третини XVІІІ – початку XІX століття, які стали серйозними, патетичними й одноманітними в своїх сентиментальних почуттях і звіреннях.
Загалом можна сказати, що ці два знамениті твори Стерна, «Трістрам Шенді» й «Сентиментальна подорож Францією та Італією», були вищим злетом англійського сентименталізму та воднораз вони знаменували його завершення й несли у собі, у певному сенсі, його заперечення, хоча після них ще тривалий час продовжували з’являтися сентименталістські романи і повісті як в Англії, так і в усій Європі.
Н. Д. Білик