За весь час, поки Філлмора тримали в château, я жодного разу так до нього й не навідався. У цьому не було потреби, адже Жинетт регулярно до нього їздила й переказувала мені всі новини. Вона говорила, що лікарі сподівалися за кілька місяців поставити його на ноги. Вони вважали, що це лише наслідки алкогольного отруєння — не більше. Звісно, у нього був трипер, але його не так складно вилікувати. Наскільки вони могли встановити, на сифіліс він не хворів. Це вже щось. Тож для початку вони застосували шлунковий зонд. Йому ретельно прочистили організм. На якийсь час Філлмора охопила така слабкість, що він не міг встати з ліжка. До того ж у нього була депресія. Він казав, що не бажає одужувати, що хоче померти. І повторював ці нісенітниці так наполегливо, що зрештою лікарі стривожилися. Думаю, якби він вчинив самогубство, це зашкодило б репутації закладу. Так чи інакше, вони вдалися до психотерапії. І час від часу виривали йому зуби, один за одним, аж поки у нього не залишилося жодного. Після цього він мав би почуватися добре, втім, як не дивно, цього не трапилося. Його настрій став ще гнітючішим. А тоді у нього почало випадати волосся. Зрештою, у Філлмора розвинулася параноя — він став звинувачувати лікарів у чому завгодно, наполегливо допитувався, яке право вони мали його утримувати, що він такого накоїв, що б дало їм підставу тримати його тут під замком тощо. Після жахливих нападів пригніченості він несподівано ставав бадьорим і погрожував висадити весь заклад у повітря, якщо вони його не випустять. А найгірше, принаймні на думку Жинетт, полягало в тому, що він взагалі передумав із нею одружуватися. Він так прямо й сказав їй, що не збирається з нею одружуватися, і якщо вона настільки божевільна, щоб народити, то буде піклуватися про дитину самотужки.
Лікарі вважали це добрим знаком. Сказали, що Філлмор одужує. Жинетт, звісно ж, думала, що в нього ще більше поїхав дах, однак молилася, щоб його виписали, аби мати змогу відвезти його за місто, у тихе й спокійне місце, де він зміг би повністю прийти до тями. Тим часом до Парижа приїхали її батьки й навіть відвідали свого майбутнього зятя в château. Керуючись здоровим глуздом, вони, вочевидь, дійшли висновку, що для їхньої доньки краще вже мати божевільного чоловіка, аніж не вийти заміж узагалі. Батько гадав, що зможе підшукати Філлмору якусь роботу на фермі. Він сказав, що зрештою Філлмор не такий вже й поганий хлопець. Дізнавшись від Жинетт, що у батьків Філлмора є гроші, він став іще поблажливішим і почав виявляти ще більше розуміння.
Все складалося якнайкраще. Жинетт на якийсь час повернулася з батьками в провінцію. Іветт регулярно навідувалася в готель до Карла. Вона думала, що він — редактор газети. Потроху вона ставала дедалі відвертішою. Якось, добряче набравшись, вона розповіла нам, що Жинетт завжди була звичайною хвойдою, що вона — просто кровопивця, що ніколи ще не була вагітною та й зараз не вагітна. Щодо всього іншого ми з Карлом не мали жодних сумнівів, хоча з приводу вагітності були невпевнені.
— Звідки ж у неї таке пузо? — поцікавився Карл.
Іветт розсміялася.
— Мабуть, велосипедним насосом накачала, — сказала вона. — Ні, якщо серйозно, — додала Іветт, — то пузо від випивки. Вона ж п’є, як верблюд. Коли повернеться з села, побачите, її ще більше рознесе. Її батько — п’яниця. Жинетт — також випивоха. Так, можливо, вона й підхопила трипер — але вона не вагітна.
— Але чому вона хоче з ним одружитися? Вона що, справді його кохає?
— Кохає? Тьху! Жинетт — безсердечна. Вона хоче, щоб про неї хтось піклувався. Жоден француз із нею не одружиться — на неї в поліції заведене досьє. Ні, він їй потрібен тому, що йому не вистачає клепки усе про неї дізнатися. Батькам вона більше не потрібна — вона їх знеславила. Але якщо їй вдасться вийти заміж за багатого американця, тоді все налагодиться… Можливо, ви думаєте, що вона його хоч трошки любить, га? Та ви її не знаєте. Коли вони жили разом у готелі, вона приводила до себе чоловіків, поки Філлмор був на роботі. Казала, що він не дає їй достатньо грошей. Що він — скнара. Те хутро, яке вона носила, — вона сказала, що їй його подарували батьки, так? Наївний дурень! Та я бачила, як вона приводила чоловіка в готель навіть тоді, коли він сам був там. Вона повела того чоловіка в кімнату поверхом нижче. Я на власні очі це бачила. І що то був за чоловік! Старий непотріб! У нього навіть не встав!