Ніхто з моїх колег, здається, не розуміє, чому я такий задоволений. Вони постійно скаржаться, у них є амбіції, вони хочуть продемонструвати свою гідність та роздратування. У хорошого коректора немає ані амбіцій, ані гідності, ані роздратування. Хороший коректор дещо схожий на Всемогутнього Бога — він перебуває в цьому світі, хоча не належить до нього. Він живе лише в неділю. Бо в неділю в нього вільний вечір. По неділях він сходить зі свого п’єдесталу й показує вірянам дупу. Один день на тиждень він прислухається до людського горя й страждань, які панують у світі; цього йому достатньо, щоб протриматися решту тижня. Решту тижня він перебуває в зимових крижаних болотах, в абсолюті, у непорочному абсолюті, і лиш слід від вакцинації вирізняє його серед безкінечної порожнечі.
Найбільше лихо для коректора — це загроза втратити роботу. Коли ми сходимося разом під час перерви, питання, від якого мороз пробігає по шкірі, звучить так: що ти робитимеш, якщо втратиш посаду? Адже людині, яка працює в конюшні і чий обов’язок — вигрібати гній, найбільшим жахом видається світ без коней. Було б ідіотизмом доводити їй, що витрачати життя на перекидання лопатою гарячого лайна огидно. Людина здатна полюбити лайно, якщо від цього залежить її виживання, якщо тут ідеться про її щастя.
Життю, яке мені здавалося б останнім щаблем деградації, якби я й досі зберіг свою честь, гідність, амбіції тощо, я тепер радію, як каліка радіє смерті. Це негативна реальність, точнісінько мов смерть — різновид раю без болю і страху перед смертю. У цьому хтонічному світі важать лише орфографія і пунктуація. Неважливо, яке саме сталося лихо, лише б усі букви були на місці. Тут усе рівноцінне: останній фасон вечірніх суконь, новий військовий корабель, чума, вибухівка, астрономічне відкриття, банкрутство банку, зіткнення поїздів, підвищення цін на ринку, шалений ризик, страта, пограбування, вбивство, як і будь-що інше. Ніщо не оминає коректорське око, однак водночас ніщо не проб’є його броньований жилет. Мадам Шір (колишня мадам Естев) пише індусу Аґа Міру, що задоволена його роботою. «6-го червня я вийшла заміж, чим завдячую вам. Ми дуже щасливі, і сподіваюся, що завдяки вашим надзвичайним здібностям так буде завжди. Я телеграфую вам суму в розмірі… на знак подяки…» Індус Аґа Мір здатний передбачити ваше майбутнє і надзвичайно точно читає усі ваші думки, хоч це й незбагненно. Він дасть вам пораду, допоможе позбутися усіх турбот та негараздів тощо. Телефонуйте або пишіть: авеню Мак-Магон, 20, Париж.
Він пречудово читає всі ваші думки! Як я розумію, це означає всі без винятку — від найтривіальніших до найбільш сороміцьких. Певно, у нього доволі багато вільного часу, в цього Аґа Міра. Чи він зосереджується лише на думках тих, хто надсилає йому гроші телеграфним переказом? У цьому самому номері я помічаю заголовок, в якому йдеться про те, що «всесвіт розширюється настільки швидко, що може вибухнути», а під ним — фотографію, яка демонструє сильний головний біль. Далі — розповідь про перлини, підписано «Текла». В мушлях можуть формуватися, повідомляє він усім без винятку, і «дикі» або східні перли, і «штучні». Цього ж дня у Трірському кафедральному соборі німці демонструватимуть Ризу Господню; за сорок два роки її вперше вийняли з нафталіну. Про брюки та жилет — ані слова. Також цього самого дня в Зальцбурзі в животі чоловіка народилося двоє мишенят, хочете вірте, хочете ні. Фотографія відомої акторки зі схрещеними ногами — вона відпочиває у Гайд-парку, — а внизу розміщено коментар знаменитого художника: «Мушу визнати, що місіс Кулідж наділена таким шармом і неповторним характером, що була б однією з 12-ти найвідоміших американок, навіть якби її чоловік не був президентом». В інтерв’ю з містером Гумгалем із Відня я вичитую ось що… «На завершення, — говорить містер Гумгаль, — хочу сказати, що бездоганного крою й облягання недостатньо; хорошу роботу кравця видно з того, як одяг носиться. Костюм має прилягати до тіла, але заразом зберігати свої лінії, коли той, хто його носить, ходить та сидить». І щоразу, коли відбувається вибух на вугільній шахті — британській вугільній шахті, зауважте, — король і королева негайно висловлюють свої співчуття, телеграфом. Також вони завжди відвідують важливі перегони, хоча днями «прикро здивувавши королівське подружжя, почалася страшенна злива» — згідно з цим випуском, схоже, це трапилося під час Інвестекського дербі. Проте ще більше серце рветься від такого допису: «В Італії стверджують, що гоніння не стосуються Церкви, однак вони спрямовані проти найвизначніших церковних чинів. Нас запевняють, що вони не загрожують Папі, втім насправді вони ранять його в самісіньке серце».