У той час я багато анонімно писав для інших. Коли на бульварі Едґара Кіне відкрився новий великий бордель, я трохи заробив на написанні текстів для брошур. Тобто отримав пляшку шампанського й безкоштовно потрахався в одній із єгипетських кімнат. Якщо мені вдавалося привести клієнта, я отримував комісійні, так само, як і Кепі у добрі давні часи. Однієї ночі я привів Ван Нордена; він хотів дати мені можливість заробити, доки сам розважатиметься нагорі. Однак, коли madame дізналася, що він працює в газеті, то й чути не хотіла про гроші; я знову отримав пляшку шампанського й безкоштовно потрахався. Нічого не заробив. До того ж мені довелося написати статтю замість Ван Нордена, бо тому ніяк не вдавалося знайти підхід до такої теми без згадки про те, в якому саме місці він побував. Так за одним приходило інше. Мене трахали в усі діри.
Найгіршою роботою було написання дисертації для глухонімого психолога. Трактат про догляд за дітьми-каліками. Моя голова була забита хворобами, ортезами, лікувальними тренажерами та теоріями про користь свіжого повітря; на все я витратив близько шести тижнів, а на додачу довелося цю срань ще й відкоригувати. Вона була написана французькою, такою французькою, якої я ніде в житті не бачив і не чув. Однак за це я щодня отримував хороший сніданок, американський сніданок із апельсиновим соком, вівсянкою, вершками, кавою, а час від часу для різноманітності — яєчню з беконом. Це був єдиний період за час мого перебування в Парижі, коли я пристойно снідав, а все завдяки дітям-калікам із Рокевей-Біч, Іст-Сайду й усіх бухт та заток, розташованих між цими двома виразками.
Потім я якось натрапив на фотографа; він робив колекцію світлин гнилих кубел Парижа для якогось дегенерата з Мюнхена. Цей тип поцікавився, чи не погодився б я позувати для нього зі спущеними штанами і таке інше. Я подумав про тих худорлявих недомірків, які нагадують коридорних та кур’єрів, що їх іноді бачиш на порнографічних листівках у вітринах книгарень, загадкових фантомів, які живуть на Рю-де-ля-Люн та в інших смердючих кварталах міста. Мені не дуже сподобалася ідея торгувати їблом у такій елітній компанії. Та оскільки мене запевнили, що ці фотографії — винятково для приватної колекції, і їх одразу відішлють у Мюнхен, я дав згоду. Коли перебуваєш у чужій країні, можна дозволити собі трохи фривольності, особливо заради такої високої мети, як заробити на хліб. Зрештою, якщо подумати, я не надто церемонився навіть у Нью-Йорку. Чорт забирай, іноді моє становище було таким безнадійним, що мені доводилося жебракувати у власному районі.
Ми відвідували не туристичні місця, а маленькі заклади з більш придатною атмосферою, де під вечір, перш ніж переходити до справи, можна було трохи пограти в карти. Він був першокласним компаньйоном, цей фотограф. Він знав усе місто мов свої п’ять пальців, зокрема його стіни; частенько розмовляв зі мною про Ґете, період Гогенштауфенів і винищення євреїв у часи Чорної смерті. Цікаві теми, і вони завжди якимось загадковим чином стосувалися того, що він робив. У нього також були ідеї для сценаріїв, приголомшливі ідеї, однак ні в кого не ставало сміливості їх втілити. Туша коня, яку розітнули так, що вона нагадувала відчинені двері салуну, надихала його на розмови про Дайте, Леонардо да Вінчі й Рембрандта; біля бійні у Війєтт він заскакував у таксі і їхав зі мною до музею Трокадеро, щоб показати мені череп або мумію, які його захопили. Ми повністю обійшли 5-й, 13-й, 19-й та 20-й arrondissements. Нашими найулюбленішими місцями для відпочинку були такі понурі місцини, як площа Насьональ, площа Де-Пьопліє, площа Контрескарп, площа Поля Верлена. Багато з цих місць були вже мені відомі, проте всі вони тепер поставали переді мною в новому світлі завдяки його незвичайному дару оповідача. Якщо сьогодні мені трапиться проходити, наприклад, по Рю-дю-Шато-де-Рантьє, вдихаючи сморід лікарняних ліжок, яким просякнутий увесь 13-й arrondissement, без жодного сумніву мої ніздрі розширяться від насолоди, адже разом із запахами затхлої сечі та формальдегіду я вловлюватиму в повітрі аромат тих уявних подорожей склепом Європи, який звела Чорна смерть.