Запала несподівана тиша. Чути було, як на кухні повільно й монотонно з недбало закрученого крана скрапує вода, цокає годинник у дитячій…
— Лесю, а тобі не здається, що ненароджена дитина Ксені має якийсь стосунок до моїх снів? — несподівано спитала Вероніка. — Хоча, мабуть, то вже я собі придумую. Не зважай. І, до речі, до чого тут кажани? Га?
Проте Леся не відповіла. До цокання годинника й крапання води додалося ще й посопування. Леся відключилася. Вино після коньяку зробило свою відпружливу справу. Та на Вероніку чомусь це не дуже діяло. Приголомшена щойно почутим, вона раптом згадала про сервіз із маленькими кажанами, що їм на весілля презентувала Ксеня. Так і заснула, не вирішивши, що з тим сервізом робити.
4 Ідеться про святого Георгія (Юрія) Переможця, якого вшановують 6 травня.
5 Волочиці (діал.) — вештається.
6 Алармово — хутко, як за тривогою. Від «аларм» (заст.) — бойова тривога.
7 Бицкатися (діал.) — брикатися, битися ногами, наче копитна тварина.
8 Ґвалтувати (діал.) — кричати, бити на сполох.
9 Дехірний (діал.) — хворий.
10 Діздріли (діал.) — виходили.
11 Помір (діал.) — моровиця.
12 Маржина гибіє (діал.) — худоба гине.
13 Братовá — дружина брата.
14 Гачі (діал.) — штани.
12
Літній ранок у квартирі Лесі почався з кави й головного болю. Подруги вчора таки трохи перебрали. Чи то вино, котре пили після коньяку, так вплинуло на самопочуття, чи несподівані нічні розмови? Мабуть, усе вкупі давалося взнаки. Давно у Вероніки не було похмілля. Востаннє ще за студентських років. Тільки тоді це вважалося буденною пригодою, а тепер тупою прикрістю. Леся кепкувала з подруги, з її синців під очима, гикавки та набряклих повік, бо саму її похмілля не зачепило.
— Просто в мене організм тренований, — сказала вона, — а ти без практики потерпаєш, як гімнаст-початківець від крепатури після повноцінного тренування.
Леся розчинила у воді якусь шипучу пігулку, змусила то випити, і за пів години Вероніку трохи попустило. Навіть нарешті дотумкала, що її телефон ще вночі щасливо вимкнувся, бо розрядився, тож поставила його на зарядку. На «поговорити» з Лесею не було сил, але подруга добре справлялася за них обох. Щось запитувала й сама відповідала. Телефон, щойно дістав реабілітаційну дозу зарядного, враз ожив, замиготів і заскавулів есемесками, забулькали повідомками месенджер, телеграм та інстаграм. Вероніці телефонували, писали, залишали голосові повідомлення. Жінка подивилася на годинник. Господи, не такий уже й ранок! Одинадцята година — і одинадцять пропущених дзвінків та п’ять повідомлень. Чотири пропущені й одна есемеска від Ростика, по два пропущених і по есемесці від тата й мами, голосове повідомлення й есемеска від психотерапевтки і три пропущені з якогось невідомого номера. Зайшла на вайбер — там теж повідомлення з того ж таки невідомого номера. Вирішила поки не відкривати й себе не мучити. Набратися сил і здоров’я, а тоді вдома на компі відкрити й усе подивиться. Вийшла з нету. Все потім. Говорити ні з ким поки не мала сили, тож мамі, татові й Ростику надіслала есемески.