— О, який ти брутальний, який цинічний, який безчесний! — сказала вона. — Так, я не була молодою дівчиною, але я до тебе нікого не кохала, ніколи не зраджувала…
Він перепинив її на слові:
— Це я вже чув від тебе разів двадцять, я це знаю. Але в тебе двоє дітей… отже, я взяв тебе не незайманою.
Вона відсахнулася:
— О Жорже, це підло!
І, притиснувши руки до грудей, задихнулась від ридання, що підступило їй до горла.
Побачивши, що зараз вона заридає, Дю Руа взяв свій капелюх з каміна:
— Ах, ти плакатимеш? У такому разі, до побачення! Це для цієї сцени ти мене викликала?
Вона зробила крок, щоб заступити йому дорогу, і, вийнявши носовичок з кишені, швидко витерла очі. Зусиллям волі вона опанувала себе і промовила голосом, що уривався від зворушення та болю:
— Ні… я прийшла, щоб… повідомити тебе… про політичну подію… щоб дати тобі можливість виграти п’ятдесят тисяч франків… або й більше… коли схочеш.
Він спитав, одразу полагіднішавши:
— Як саме? Що ти хочеш сказати?
— Вчора ввечері я ненароком підслухала кілька слів з розмови мого чоловіка й Лароша. Вони, зрештою, не дуже крились від мене. Проте Вальтер радив міністрові не розповідати тобі секрету, бо ти, мовляв, можеш усе розголосити.
Дю Руа поклав свій капелюх на стілець. Він слухав дуже уважно:
— Та в чім же річ?
— Вони збираються захопити Марокко!
— Що ти кажеш? Я ж снідав у Лароша, і він мені майже продиктував наміри кабінету.
— Ні, любий, вони обдурили тебе, бо бояться, щоб не дізнались про їхні комбінації.
— Сідай, — мовив Дю Руа.
І сам він сів у крісло. Тоді вона присунула до себе ослінчик і влаштувалась на ньому між колін Дю Руа. Вона казала далі улесливим голосом:
— Я завжди думаю про тебе, тим-то я звертаю тепер увагу на все, про що шепочуться навколо мене.
І вона тихенько почала розповідати йому, як догадалась із певного часу, що готують щось без його відома, що його використовують, але бояться його участі.
— Знаєш, коли кохаєш, то робишся хитрою, — докинула вона.
Вчора вона нарешті зрозуміла. Це велика, дуже велика справа, приготовлена потай. Тепер вона усміхалась, радіючи зі своєї спритності; захоплюючись, вона говорила, як дружина фінансиста, котра звикла спостерігати біржові махінації, хитання акцій, підвищення та зниження курсу, які руйнують буквально за дві години тисячі дрібних буржуа, дрібних рантьє, що вклали свої заощадження в фонди, гарантовані ім’ям поважних, шановних людей, політичних і фінансових діячів.
— О, це вони дуже хитро придумали! — повторювала вона. — Дуже спритно і широко розмахуються. Це, зрештою, Вальтер організував усе, а він розуміється на цьому. Це справжнісіньке мистецтво.
Його починав дратувати цей вступ.
— Та кажи вже швидше!
— Гаразд. Експедицію в Танжер вони вирішили між собою ще того дня, коли Ларош став міністром закордонних справ; і вони потроху скупили всю марокканську позику, що впала була аж до шістдесяти чотирьох — шістдесяти п’яти франків. Вони її скупили дуже вміло, через непевних, темних людців, які не викликали жодної підозри. Вони обкрутили навіть Ротшільдів, які дивувалися, чого це такий попит на марокканські акції. їм відповіли, назвавши імена посередників — людей заплямованих, ненадійних. Це заспокоїло великі банки. А тепер от вирядять експедицію, і як тільки ми будемо в Танжері, позика буде гарантована французьким урядом. Наші друзі зароблять на цьому п’ятдесят чи шістдесят мільйонів. Розумієш, в чому справа? Розумієш тепер, чому вони всіх бояться, бояться найменшого розголосу?
Вона схилила голову на груди Дю Руа і, спершись руками об його коліна, притискувалась, пригорталась до нього, почуваючи, що тепер вона потрібна йому; вона ладна була зробити для нього все, піти на все за єдину ласку, за єдину його усмішку.
— Ти напевно це знаєш? — спитав він.
— О, я цілком певна, — відповіла вона переконано.
Дю Руа заявив;
— Це справді дуже хитро придумано. Що ж до тієї свині Лароша, то я ж йому колись відплачу! Мерзотник! Хай він бережеться… хай бережеться… Його міністерська шкура ще зазнає мого кулака.
Потім він замислився і прошепотів;
— Треба було б усе ж таки використати це.
— Ти ще можеш купити позику, — сказала вона, — її ціна ще тільки сімдесят два франки.