Він просив, аби Вальтер писав йому до запитання; один із його приятелів перешле йому листа.
Коли Дю Руа дістав потрібну відповідь, то відвіз Сюзанну в Париж і відіслав її назад до батьків, а сам деякий час не потикався до них.
Вони перебули шість днів на березі Сени в Ларош-Гійоні.
Ніколи ще дівчина так не веселилась. Вона уявляла себе пастушкою. Жорж видавав її за свою сестру, і вони жили у вільній і невинній близькості, в якомусь закоханому товаришуванні. Він вважав за краще шанувати її незайманість. На другий день після приїзду вона купила селянську білизну та вбрання і, надівши величезного бриля, прикрашеного польовими квітами, взялася вудити рибу. Місцевість здавалась їй чарівною. Там були старовинна вежа й старовинний замок, що славився чудовими килимами.
Жорж, у матроській куртці, яку купив у місцевого крамаря, то гуляв із Сюзанною пішки вздовж узбережжя, то вони плавали на човні. Вони раз у раз захоплено цілувались, вона — невинно, а він — насилу стримуючи жагу. Проте він умів володіти собою. І коли він сказав їй: «Ми повертаємось до Парижа завтра, ваш батько погоджується на наш шлюб», — вона наївно прошепотіла:
— Уже? А мені так сподобалось бути вашою дружиною!
X
У маленькій квартирі на Константинопольській вулиці було темно, бо Жорж Дю Руа і Клотільда де Марель зустрілись коло самих дверей, швидко ввійшли, і вона сказала, не давши йому часу відчинити віконниці:
— Отже, ти береш шлюб із Сюзанною Вальтер?
Він смиренно признався в цьому й додав:
— А ти хіба не знала?
Вона повторила, стоячи перед ним, розгнівана, обурена:
— Ти береш шлюб із Сюзанною Вальтер? Це вже занадто! Це занадто! Ось уже три місяці, як ти упадаєш біля мене, щоб приховати це. Всі про це знають, крім мене! Я дізнаюсь про це від чоловіка!
Дю Руа вимушено засміявся і, поклавши капелюх на камін, сів у крісло.
Дивлячись йому просто в вічі, Клотільда промовила роздратовано й тихо:
— Відколи ти розлучився з своєю дружиною, ти облагоджував цю справу, а мене любенько залишав при собі, як коханку, щоб заповнити проміжний час? Який же ти мерзотник!
— Чому ж? — спитав він. — Моя дружина зраджувала мене. Я її спіймав. Я дістав розлучення й тепер одружуюсь з іншою. Що може бути звичайніше?
Вона прошепотіла, вся тремтячи:
— О, який же ти хитрий і небезпечний!
Жорж знову всміхнувся:
— Сто чортів! Йолопи й роззяви завжди пошиваються в дурні!
Але Клотільда вела далі:
— Як же це я не розкусила тебе з самого початку? Та ні, я не могла повірити, що ти — така наволоч!
Він прибрав гідного вигляду й сказав:
— Прошу вибирати слова, що їх ти вживаєш.
Вона спалахнула від обурення:
— Що? Ти хочеш, щоб я розмовляла з тобою в рукавичках! Ти поводишся зі мною як негідник, відколи я тебе знаю, а вимагаєш, щоб я тобі цього не казала? Ти всіх дуриш, всіх експлуатуєш і скрізь забираєш собі втіху та гроші! І ще хочеш, щоб я поводилася з тобою як з порядною людиною?
Він підвівся, губи його тремтіли:
— Замовчи, а то я вижену тебе звідси!
— Виженеш звідси… виженеш звідси… — прошепотіла вона. — Ти мене виженеш звідси… ти… ти?
Від гніву їй аж мову одібрало. Аж раптом вся її лють прорвалась, і вона вибухнула:
— Виженеш звідси? Ти, значить, забув, що я від першого ж дня платила за це поменшання? Ах, правда, ти дійсно брав його на себе час од часу. Але хто його найняв? Я… Хто його зберіг?.. Я… І ти хочеш вигнати мене звідси?.. Мовчи, негіднику! Думаєш, я не знаю, як ти вкрав у Мадлен половину Водрекової спадщини? Думаєш, я не знаю, як ти спав із Сюзанною, аби примусити її вийти за тебе заміж?..
Він схопив її за плечі й почав трясти:
— Не смій говорити про неї! Я забороняю тобі!
— Ти спав із нею, я знаю! — крикнула Клотільда.
Він вислухав би від неї не знати що, але ця брехня доводила його до нестями. Істини, які вона кинула йому в обличчя, викликали тільки тремтіння люті в його серці; але цей наклеп на дівчину, що мала стати його дружиною, збуджував у ньому шалене бажання побити її.
— Мовчи… Стережись… Мовчи… — повторював він.
І він тряс її, як трясуть гілку, щоб із неї попадали плоди.
Вона вила, розпатлана, широко роззявивши рота, з божевільними очима:
— Ти спав із нею!
Він випустив її і дав їй такого ляпаса, що вона покотилась до стінки. Та вона обернулась до нього і, підвівшись на руках, ще раз вереснула: