Думка про одруження склалася в Біндона незадовго перед тим, як, не без Мерісової участи, зустрілась йому на дорозі Елізабета в повному розцвіті своєї жіночої краси. Біндон завжди був переконаний потайки, що він має нахил і здатність до чистого родинного життя найсентиментальнішого ґатунку. Якраз це переконання надавало особливого патетично-поважного відтінку його розпусним і безглуздим гульбищам; на них йому втішно було дивитися, як на вияв своєї буйної вдачі, і цей його погляд необачно поділяли багато хто з Біндонових приятелів. Унаслідок такого життя, а може, й через спадкову кволість, у нього розвилася хвороба печінки, чимраз більше даючись узнаки, коли йому доводилося літати аеропланом. Саме коли він поволі видужував після одного затяжного жовчового нападу, і спало йому на думку, що, якби, не зважаючи на всю страшну принадність пороку, зустрів він вродливу, ніжну і добру молоду жінку, не надто схильну мудрувати, і якби вона згодилася присвятити йому своє життя, то, може, їй ще пощастило б повернути його на шлях чесноти, ба й дати йому потіху на старости літ – схожих на нього нащадків. Та, подібно до багатьох досвідчених світських людей, був він дуже непевний, чи є взагалі на світі хороші жінки. До тих, про кого він чув, він зверху ставився скептично, а в душі побоювався їх.
Коли шанолюбний Меріс познайомив його з Елізабетою, йому здалося, що нарешті знайшов він своє щастя. Біндон закохався в неї з першого погляду. Щоправда, починаючи з шістнадцятого року він тільки те й робив, що закохувався на всі лади, наслідуючи найрізноманітніші взірці з літературних творів кількох століть. Та тепер це було інше, справжнє кохання. Біндонові видавалося, що воно збудило в ньому всі кращі його почуття. Він почував, що заради цієї дівчини ладен зректися свого минулого, яке і так вже тяжко відбилося на його печінці та нервовій системі. Уява малювала йому ідилічні картини його майбутнього життя, життя направленого гультяя. Розкисати і робити дурниці він, звісно, не буде. Трохи цинізму і гіркоти – рештки його минулого – ніколи не пошкодять, але, безперечно, вона зрозуміє, що за ними криється велична душа і лагідна вдача. Потім, при нагоді, він покається перед нею у всіх своїх гріхах і викладе їй усе те, що уважав за шаленство своєї вдачі, покаже їй, як у ньому сполучилися Ґете, Бенвенуто Челліні, Шеллі та інші оті писаки. Спочатку гарненькі вушка паленітимуть їй із сорому, та згодом вона, напевно, співчуватиме йому. А заким що він залицявся до неї з найбільшою витонченістю і повагою. Стриманість дівчини він пояснював її чарівною скромністю, до якої нібито долучався зворушливий і такий же чарівний брак ідей.
Біндон нічого не знав ні про легковажне захоплення Елізабети, ні про Мерісову спробу за допомогою гіпнозу навернути її серце на правдиву путь. Він уважав, що з нею в нього найкращі стосунки, дарував їй різні коштовні речі, вишукані пахощі тощо, коли це вона несподівано втекла з Дентоном, і Біндонові здалося, ніби світ збочив зі свого звичайного шляху. Спочатку його опанувала лють болюче враженого самолюбства, а що найбільше підходив до цього Меріс, то Біндон і зігнав на ньому її перший напад.
Він негайно побіг до покинутого батька і обклав його брутальною лайкою, потім цілий день гасав по місті і невтомно радився з ким тільки міг, заповзявшись зруйнувати цього матримоніального спекулянта. Його зусилля не пропали марно, – дечого він домігся. Це дало йому тимчасову розраду і він подався до тієї їдальні, де мав звичай гуляти, коли його опадав одчайдушний настрій. Там він весело і всмак пообідав у товаристві з двома іншими представниками сорокалітньої золотої молоді. Буде з нього клопоту! Жодна жінка не варта того, щоб до неї добре ставитись, і він сам дивувався з вибуху своїх цинічних дотепів. Один з гультяїв, що обідали з ним, уже напідпитку, жартома натякнув, що він спіймав облизня, та навіть це не зіпсувало йому настрою.
Другого ранку Біндон прокинувся з хворою печінкою, палаючи гнівом. Він потрощив свій фонограф-газету, звільнив лакея і заприсягся немилосердно помститися на Елізабеті, або на Дентонові, або на комусь іншому. Йому однаково на кому, але помста буде жахлива. Приятель, що вчора глузував з нього, не побачить його більше в ролі жертви дурного дівчати. Він знав, що Елізабета має невеличкий капітал, і відразу подумав, що то буде єдина підтримка молодому подружжю, доки Меріс не перемінить гнів на ласку. Отже, якщо Меріс не зглянеться, а справи того підприємства, куди покладено Елізабетин капітал, пощастить повернути на гірше, то молодятам доведеться сутужно і, можливо, вони піддадуться на різні спокуси. Біндонові розпалилась уява. Відкинувши свій прекрасний ідеалізм, він малював собі картини спокуси. Йому ввижалося, як він, багатий, потужний, невблаганно переслідує дівчину, що знехтувала його, і враз образ молодої дівчини, владний і повний життя, виник у його пам’яті, і вперше за свого життя Біндон відчув силу справжньої пристрасти.