Він подивився на неї, як дивляться в очі хороброму ворогові.
– Ти можеш убити мене, – сказав він згодом, – але я вміщаю тебе, так само як увесь всесвіт, у цьому маленькому мозкові. Я не помінявся б. Навіть тепер.
Він глянув на пляшечку з зіллям.
– Більше не буде потреби спати.
Другого дня опівдні, хвилина в хвилину, він увійшов до своєї авдиторії, поклав капелюха на край стола за давнім своїм звичаєм і уважно вибрав великий шматок крейди. Студенти посміювалися з того, що він не міг, викладаючи, не крутити в пальцях шматка крейди, і одного разу призвели його до цілковитої безпорадности, сховавши цей доконче йому потрібний додаток. Він увійшов, обвів очима з-під сивих брів амфітеатр молодих, свіжих облич і звернувся до них з промовою, як завжди, свідомо-простою.
– Постали обставини, – сказав він і спинився, – обставини незалежні від мене, які не дадуть мені довести до кінця курс, що я намітив. Може виявитися, панове, дозволю собі сказати коротко й просто, що Людина існувала марно.
Студенти ззирнулися між собою. Чи так вони почули? «Збожеволів чи що?» І вже брови піднеслися, вискалилися зуби, та одне чи два лиця не втратили уважливого виразу перед спокійним, облямованим сивизною професоровим обличчям.
– Буде цікаво, – казав він далі, – присвятити цей ранок викладові тих вирахувань, що привели мене до цього висновку, скільки я зможу з’ясувати це вам. Припустімо...
Він обернувся до таблиці, обмірковуючи діаграму, як робив те звичайно.
– До чого це стосувалось: «Існувала марно?» – спитався пошепки один студент у другого.
– Слухай, – відповів той, кивнувши головою на професора.
І незабаром вони почали розуміти.
Тієї ночі зоря зійшла пізніше, бо її власне простування в східному напрямку трохи відхилило її путь крізь сузір’я Лева до Діви, і вона була така блискуча, що небо перетворилося на осяйну синяву, коли вона зійшла, і всі зорі, крім Юпітера, що стояв близько зеніту, Капелли, Альдебарана, Сіріуса та голоблі Воза загасли одна по одній. Була вона біла й прекрасна. В багатьох місцях світу оточало її тієї ночі бліде коло. Вона помітно збільшилася. На чистому тропічному небі, що переломлює світло, вона видавалася рівною трохи не чверті Місяця. В Англії землю ще сковував мороз, але було так видно, наче тривала місячна ніч в середині літа. При цьому холодному ясному сяйві можна було вільно читати звичайний друк, і міські огні світилися жовто і тьмяно.
Ніде ніхто не спав тієї ночі. Над усім християнським світом завис похмурий стугін: по селах – тихий, мов бджоли бриніли у вересі, гучний і пронизливий – над містами. То дзвони гули на мільйонах пожежних башт і дзвіниць, закликаючи людей не спати і не грішити, а забиратися до своїх церков та молитися. А вгорі, зростаючи і розжеврюючись в міру того, як Земля котилася своїм шляхом і минала ніч, здіймалась сліпуча зоря.
По всіх містах світились усю ніч огні, сяяли корабельні пристані і всі дороги, що вели на високості, були освітлені і повні людей. І на всіх морях, що обмивають береги цивілізованих країн, пароплави з тремтячими машинами і кораблі з напнутими вітрилами, вщерть повні людей і живої тварі, пливли в океан і на північ. Бо вже телеграф переказав застереження ученого математика всьому світові, і їх перекладено на сотні мов. Нова планета і Нептун, злучившись у полум’яних обіймах, летіли шаленим летом, наближаючись щораз більше до Сонця. Щохвилини ця огняна маса пролітала сотні миль, і щохвилини збільшувалась її жахлива швидкість. Зберігаючи свій теперішній напрямок, вона повинна була б пролетіти на сто мільйонів миль від Землі, і навряд чи їй пошкодила б чимсь. Але ж недалеко призначеної їй путі, заким що тільки злегка зачеплена, оберталась могутня планета Юпітер зі своїми місяцями, плаваючи в своїй пишноті навколо Сонця. Притягання поміж огнистою зорею і найбільшою з планет тепер щохвилини зростало. А наслідок цього взаємного тяжіння? Юпітер неминуче збочить зі своєї орбіти на еліптичну путь, і споломеніла зоря, відхилившись через його притягання далеко вбік від своєї дороги до Сонця, «зробить криву» і, хоч, може, й не зіткнеться з нашою Землею, та, напевно, пролетить дуже близько від неї.
– Землетруси, вибухи вулканів, циклони, височенні буруни на океанах, поводі і безупинне підвищування температури, що його меж я не можу визначити, – так пророкував професор математики.