— Тут жахливо, — мовила Наарі, приземляючись поруч із Ківою. — Не розумію, як хтось взагалі може таке витримувати.
«Ніхто й не може, — хотіла сказати Ківа. — Тому так багато й помирають». Вартові принаймні мінялися через кілька змін. Навіть Наарі ходила в тунелі лише інколи, проводячи значно більше часу нагорі. Ківа намагалася не засуджувати її через це, особливо враховуючи, що їй самій поталанило з розподілом на роботу. Але важко визнавати, що вартові не лишаються внизу цілий день, а такі, як Джарен, не мають вибору.
— Рухаймося, — сказала Ківа, роблячи крок вперед.
Вона швидко кинула погляд праворуч, де був довгий прохід, люмонієві ліхтарі, зафіксовані на вапнякових стінах, освітлювали простір, який тягнувся ген-ген і губився з огляду. Пізніше Ківа з Наарі вирушать тим шляхом і врешті почують відлуння тунельників, які невтомно працюють над тим, щоб продовжувати лабіринт. Деякі проходи були сухі, ними можна ходити, а інші — ті, над розробкою яких трудилися в’язні, — були частково затоплені, і для маневрування там були потрібні плавучі дошки з веслами. Саме ця вода наповнювала водоносний горизонт і дозволяла виживати всім у Заліндові.
Цього не визнавали, але без тунельників і води, яку вони знаходили і спрямовували у водоносний горизонт, кожна жива душа у в’язниці, включно з вартовими, померла б протягом кількох днів. Ось чому було так важливо мати постійний приплив робітників під землю, незважаючи на погані умови й високий рівень смертності. Від цього Ківу занудило, та вона розуміла, що б трапилось, якби перестали шукати воду. Тут не зарадиш: або кілька помруть, або всі.
Ківа повела Наарі вниз вузьким проходом, ліворуч від шахти з драбинами, і звук насосної станції досягнув їхніх вух задовго до того, як жінки дісталися пункту призначення. Керований вручну, по два в’язні на насос, постійний рух вгору-вниз скеровував воду туди, куди вона повинна йти. Деякі насоси відтягували воду з тунелів у водоносний горизонт, але більшість переганяли її через сифони в менші озера, до яких потім діставалися згори — з них в’язні потім набирали свіжу питну воду. Інші перекачували воду в душовий блок і купальні, в самопливні труби. І скрізь вода використовувалася лише завдяки тому, що робітники, які качали насоси вдень і вночі, підтримували постійний запас води нагорі.
Ківі завжди було важко, коли насосники приходили до лазарету, зазвичай з пошкодженнями на руках, розтягненнями спини, шиї, плечей. Вона мало могла зробити для них, хіба що запропонувати знеболювальні, а через якийсь час ефект від них притуплявся, тому насосники ставали залежними від важчих наркотиків, як-от «янгольський пил». На відміну від свого попередника, Ківа не мала бажання забезпечувати ним їх. Вона й гадки не мала, як він потрапляє їм у руки зараз, але, бачачи їхні скляні очі, коли брала мазки з обладнання і збирала зразки, вона зрозуміла, що якось вони його дістають.
Відчуваючи спустошеність в атмосфері, Ківа недовго лишалася на насосній станції, швидко беручи потрібне, поки Наарі розмовляла з вартовими на посту. Вони не користувалися нагайками, але їм і не потрібно. Ці в’язні й без того зламані.
— Я запитала, чи насосникам виділяють додаткові пайки, — сказала Наарі, коли вони рушили наступним проходом. Звук руху важелів і натужний стогін танули в міру того, як вони відходили.
Ківа намагалася не виказувати, наскільки її шокувало те, що Наарі щойно сказала.
— І?
Вартова похитала головою й повторила:
— Тут жахливо.
Перехід від насосної станції до водоносного горизонту був коротким. Коли вузький прохід розширився і в полі зору з’явився резервуар, Ківине серце забилося швидше. Люмонієві ліхтарі були розставлені один від одного на відстані, достатній лише для обмеженого освітлення, але їх однаково було достатньо в ущелині, аби Ківа усвідомила, як далеко тягнеться водне плесо (далі, ніж вона могла розгледіти), а темрява вказувала на не менш кошмарну глибину.
— Що таке?
Ківа повернулась і побачила, що Наарі ретельно її розглядає, тож вона запитала, дещо безглуздо:
— Це тут, еге ж?
Люмонієва лампа кидала тінь на обличчя Наарі, але цього було недостатньо, аби приховати її спантеличений погляд.