— Я… мала бути… мертва.
Від тих чотирьох слів у Ківі щось надірвалося. Не від ствердження факту, а від емоції за ним. Вона пригадала, що Тільда сказала під час їхньої попередньої розмови: «Навіщо лишати мене живою, щоб я померла?».
Сльози защипали в Ківи десь за носом, думка вразила її сильно і правдиво: це звучало так, наче Тільда хотіла померти. Як у багатьох з тих, хто потрапляв у Заліндов, це звучало так, наче їй нема заради чого жити, ніщо не змушує її хотіти вижити. Але Ківа знала, що то не так. Як Бунтівна Королева, вона має мету, є люди, які на неї рівняються, є королівство, яке їй потрібно повернути. Вона повинна бути останньою на світі людиною, яка хоче померти, бо має боротися всіма доступними способами за те, щоб повернути корону, яка належить її сім’ї.
— Ківо… чому? — запитала Тільда благально, на її чолі виступив піт — зусилля, витрачені на розмову, обходилися їй чималою ціною.
— Чому що? — запитала Наарі, вперше щось кажучи.
Ківа підскочила, майже забувши, що вартова за ними пильнує.
— Чому? — повторила Тільда, її голос пронизували емоції.
— Гадаю, вона хоче з-знати, чому вона досі тут… досі жива, — прошепотів Тіпп, хоча вони всі знали, що про це й мова.
Однак Ківа задумалася, чи не прагне Тільда іншої відповіді, тієї, якої Ківа не може їй дати.
— Вибачте, — сказала Ківа крізь клубок у горлі. — Я не впевнена, чому ви хворі, але роблю все, що під силу, аби допомогти вам вилікуватися.
Включно з тим, що взяла на себе Тільдин вирок, але Ківа не мала наміру про це сповіщати і швиденько застережливо подивилася на Тіппа та Наарі, аби й вони нічого не казали.
— Ось ч-чому ви досі живі, — вставив Тіпп життєрадісним голосом. — Завдяки К-ківі. Завдяки їй ви п-почуватиметесь як раніше — і оком не змигнете.
Тільда тихо застогнала, звук пронизав Ківине серце.
— Ківа, — сказала жінка, її голос скотився до шепотіння. — Кі-і-і-іва.
— Що з нею? — тихо запитала Наарі.
— Вона хвора, — процідила Ківа, ледь стримуючись, аби не зірватися.
Наарі багатозначно замовкла, а тоді обережно, майже лагідно зауважила:
— Я знаю, що хвора, Ківо. Маю на увазі, чому вона повторює твоє ім’я ось так?
Ківа лише похитала головою, неспроможна нічого відповісти, бо їй перехопило горло.
— Розкажи мені… історію, — попросила Тільда, заплющуючи очі й закидаючи голову.
Наарі і Тіпп спантеличено нахмурились, а Ківі довелося глибоко вдихнути, аби стримати сльози, які вже не просто пощипували в носі, а й пекли очі. Ця жінка, бідолашна, хвора… Ківа не знала, скільки часу їй ще відведено. Не знала, що зробити, аби допомогти.
— Твій… батько… Ківо, — затиналася Тільда, піднімаючи до неї слабку, тремтячу руку. — І… злодійка. Розкажи… історію.
Ківа ковтнула слину, тоді ще раз. То було боляче, наче її стравоходом донизу продирався шмат скла. Пальці тремтіли, коли вона ласкаво взяла простягнену Тільдину руку, розуміючи, чого хоче жінка.
— Про що вона? — запитала Наарі.
Зусиллям виштовхуючи слова з рота, Ківа сказала:
— Я розповіла їй історію в день перед вогняною Ордалією. Вона погано спала — неспокійно, стогнучи. Я подумала, що це допоможе.
— Я л-люблю історії, — охоче підтакнув Тіпп. — Розповіси з-знову?
Ківа подивилася на хлопчика і його щире обличчя, на Наарі, зацікавлену, але більше не насторожену, а тоді на Тільду, яка, здавалося, от-от засне — і тоді, Ківа знала, її знову здолають марення. Можливо, то й на краще, що Бунтівна Королева не може як слід висловитися, можливо, навіть на краще те, що вона була хвора і прикута до ліжка в лазареті. Це захищало її не тільки від налаштованих проти бунтівників в’язнів, які бажали їй зла, а й від Безодні та допиту. Доки Ківа не завершить Випробування, Тільда лишатиметься ув’язненою, її життя буде в небезпеці, поки вона в Заліндові. Не було й натяку на те, що послідовники ішли по неї знов. Від Ківиного успіху чи поразки залежатиме Тільдина страта або звільнення. І до того, як станеться будь-що з цього, хвора жінка в небезпеці — всі її бунтарські відомості в пастці її розуму. Можливо, саме тому їй досі настільки погано: на підсвідомому рівні вона розуміє, що трапиться, коли хтось спробує вирвати з неї таємниці. Можливо, саме тому вона хотіла померти — аби захистити свої плани того, як повернути королівство, і всіх, хто їй небайдужий.
Але… в Ківи також є люди, які їй небайдужі. І на добре чи зле, Тільда серед тих людей. Ківа вирішила, що скільки вона житиме — робитиме все для того, аби й Тільда вижила.