Та Ківа перестала слухати. Вона чула Крестин голос, її вчорашнє звинувачення: «Усі, хто звертається до тебе з найменшою проблемою, врешті-решт підхоплюють ту болячку… поясни це, цілителько!».
Вічносвіте, допоможи нам.
Ківа зрозуміла, що спричиняє хворобу.
Оліша мала рацію: в піалі родіола, природний посилювач імунітету.
Але також Оліша помилялася, бо в піалі не тільки родіола.
Запах досі затримався у Ківи глибоко в носі — гіркий мигдаль з ноткою гнилих фруктів. Пряна родіола майже замаскувала це, і непідготовані цілителі, як-от Оліша й Нерґал, не збагнули, що воно таке.
Жар, розширені зіниці, головні болі, блювота, діарея, висипка на животі — то все симптоми шлункової хвороби. Але також це класичні побічні ефекти іншого, того, що пахне гірким мигдалем і гнилими фруктами.
Маробур’яну.
Більш відомого як «обійми смерті».
Засіб для посилення імунітету — то не ліки.
То отрута.
В’язні не підхоплювали хворобу. Їм її давали.
— Пора йти.
Ківа крутнулася від Оліші до дверей лазарету. Шокована тим, що збагнула, вона тремтіла всім тілом.
— Де Наарі? — Ківі забило дух, коли вона побачила Наглядача Рука, який розмашисто крокував до неї.
Чоловік підвів темну брову:
— Ви здружилися, так? Обережніше, цілителько.
Ківа втупилася в нього, досі не в змозі прийти до тями після того, про що дізналася. Вона відкрила рота, але тоді побачила вартових: один ішов поруч, другий стояв за дверима, в зоні чутності. До неї повернулися Олішині слова: «Він дістав їх від декого іншого».
Ківа не могла ризикнути відкрити те, про що дізналася, доки не впевниться в тому, що відповідального спіймають. Оліша й Нерґал — лише пішаки. Дурні пішаки, але пішаки. Доки їхнього постачальника не буде викрито, Ківі доведеться поводитися обережніше й стежити за тим, кому що казати. Вона не могла просто випалити правду Наглядачеві Рукові, коли інші слухають. В’язні — не єдині пліткарі в Заліндові. Колесо млина пліток невпинно крутиться і серед вартових, чутки завжди долітають до в’язнів.
Про це необхідно подбати… але тихо. Заліндов і без того — порохова бочка, готова вибухнути. Якщо люди довідаються, що хвороба не була хворобою… що їх навмисне труїли…
— Що це в тебе? — запитав Рук, дивлячись на рідину, яку Ківа тримала так міцно, аж кісточки пальців побіліли.
Ківа з удаваним спокоєм віддала піалу Оліші й промовила:
— Нічого важливого.
Рукові очі звузились, і Ківа відчула іскру надії, знаючи, як добре він читає людей. Безумовно, він розпізнає паніку на її обличчі, збагне, що щось не так, і забажає поговорити з нею сам на сам. Тоді вона розповість йому правду без зайвих вух.
Але він нічого не сказав, не здогадався, що вона думає й відчуває. Лише розвернувся і жестом вказав їй іти слідом:
— Ходімо. В нас довга прогулянка.
— Зачекайте! — вигукнула вона, не в змозі зупинити себе. — Можна на одне слово? На самоті?
Руків крок навіть не сповільнився, коли він погукав через плече:
— Ми запізнюємося. Що б то не було, хай чекає кінця твого Випробування.
— Якщо ти тоді ще житимеш, — гигикнув вартовий, який зайшов з ним, підходячи ближче і добряче штовхаючи Ківу, аби вона рушала. — Рухайся, цілителько.
— Але…
— Іди, а то понесу тебе, — вартовий ще раз її штовхнув. — Вибирай.
Ківа зціпила зуби, але покірно покрокувала до дверей, подумки кленучи Рука за те, що він не побачив, як відчайдушно вона хотіла поговорити з ним.
Її думки дременули в найгіршому напрямку в ту саму мить, коли вона вийшла у двір і вартовий, який досі гиготів, поквапився, аби стати збоку від Наглядача разом з іншими двома.
Ще троє приєдналися до них по дорозі, але Наарі серед них не було. Ківі відчайдушно хотілося побачити ту й поділитися тим, про що вона дізналась, адже вона була впевнена, що Наарі, на відміну від Наглядача, послухає і знатиме, як чинити. Люди помирали через отруту. Слід розібратися, хто за цим стоїть, і притягти винних до відповідальності.
Ківина перша підозра впала на Кресту. Якщо в’язням вдається діставати контрабандний «янгольський пил», то можна дістати й інші речі. Особливо — верховоді тюремних бунтівників. Але… Креста була настільки розлючена, коли вчора напала на Ківу, кажучи, що її друзі хворіють і помирають.