Ківа похитала головою. Знову похитала. Так і хитала, наче цим могла стерти те, про що дізналася.
Джарен — Валлентіс.
Через його сім’ю помер її брат; через них її відірвали від родини і вона втратила ціле десятиліття життя; через них її батько загинув від рук убивці-психопата в цій пекельній дірі.
«Тебе заарештовано за підозрою в зраді корони».
Корони… Корони Валлентісів.
Джаренової корони.
Він — спадкоємець трону.
Він — принц-наступник.
І він брехав їй.
Тижнями.
У Ківи в очах заблищали сльози. Наарі простягла до неї руку, але та відсахнулась. Образа сколихнула обличчя вартової, але в Ківи йшла війна всередині, і вона не відчувала мук сумління.
— Чому він тут?! — крикнула вона.
Він евалонський принц — чому вдавав із себе в’язня Заліндова? Чому ризикував життям у тунелях день за днем? Чому про це не знав ніхто, крім Наарі?
— Цього я не можу тобі сказати, — відповіла вартова.
Коли Ківа відкрила рота заперечити, Наарі швидко додала:
— Пробач, я заприсяглася. Але він тобі розповість. Розповість. Він пояснить усе, Ківо, коли зможе.
— Ти заприсяглася? — повторила Ківа.
В очах усе пливло, сльози погрожували впасти. Вона пригадала, що розповіла вартова, як вона вірила, що король з королевою до неї прислухаються. А багато тижнів тому вона здивувалась, коли дізналася, що в принцеси Міррин були стосунки, наче вже мала знати.
— Хто ти така? — наполягала Ківа.
Рівний погляд Наарі перетнувся з її поглядом:
— Я — Джаренів Золотий Щит.
Золотий Щит — найвищий чин вартових. Королівських вартових.
«Я захищала декого, хто мені небайдужий, — сказала Наарі, коли Ківа запитала, як та втратила руку. — Вони постаралися, аби про мене потім належно подбали».
Не диво, що протез у неї настільки сучасний. Його подарував сам принц-наступник. На якого вона працює. Якого вона захищає.
Але Наарі прибула в Заліндов за багато тижнів до Джарена. Тоді як…
— Він не повинен був опинитися тут, — сказала Наарі, помітивши запитання в Ківи на обличчі. — То мав бути інший королівський вартовий, Ейдран, і згідно з планом я повинна була прибути раніше за нього, аби не викликати підозр. Але Ейдран зламав ногу за кілька годин до переведення в тюрму, і Джарен… — Наарі проковтнула лайку. — Я не можу розповісти більше, Ківо. Зачекай. Але всього цього не повинно було статися, — її обличчя спохмурніло. — Коли ти відмила кров із Джарена в перший день, я його впізнала… — вона похитала головою. — Він єдиний там нерозсудливий: залізе у фургон із злодюгами, рішуче налаштованими повбивати одне одного, і розігруватиме з себе миротворця. І звісно ж, його, дурня, віддубасили, — вона видала агресивний звук і продовжила бурчати про дурнів королівської крові.
Ківа не хотіла більше цього чути. Колись хотіла. Її цікавило Джаренове прибуття, чому двоє чоловіків з ним були мертві, а він — у їхній крові.
Але тепер — байдуже. Вона більше не хотіла бачити його, не те що розмовляти з ним. До біса пояснення. Будь-які.
— Він не знав про отруту, — запевнила Наарі тихіше. — Чесно кажу: він жахнувся не менше, ніж ти, коли я кілька днів тому розповіла йому про піали й Наглядача. Раніше я казала правду. Рук діє за власною волею, без дозволу від Валлентісів. Вони зупинять його, коли дізнаються. Клянуся.
Отрута була останнім зараз у Ківи на думці. Їй перехопило подих від кричущої зради, серце водночас кришилось і палало, образа і лють боролися за панування.
Крізь щілину в дверях долинув тихий-тихий звук, Наарі прошипіла ще одну лайку.
— Це для мене. Зміна вартових, я повинна йти.
Вона стала на ноги, люмонієвий ліхтар відкинув тіні на камені. Ківа незграбно, похапцем підвелася слідом. Незважаючи на все, про що дізналася, вона не хотіла, аби Наарі йшла й лишила її знову саму проти темряви.
Вона хотіла ненавидіти вартову, лаяти за те, що та брехала весь час, протягом якого вони знались. Але Наарі просто діяла згідно з наказами, зберігаючи таємниці Джарена — принца Деверіка.
З Ківою вартова поводилася з повагою, чемно, старалася захистити. Стала їй подругою, лишалася поруч і підтримувала — інколи буквально, якщо йшлося про Випробування. Хоч як би вона хотіла, Ківі не вдавалося набратися злості й ненависті до неї: ці почуття були спрямовані лише на принца-наступника. Не лишилося місця на те, аби злитися ще на когось.