— Твоє співчуття їм варте поваги, — продовжив Джарен. — І твої аргументи чіткі й зрозумілі.
Ківа вражено розкрила і закрила рота.
— Але це не змінює фактів, — продовжив він. — Те, що я сказав тобі тієї ночі, лишається правдою: в останні роки відбувається надто багато заворушень і бунтів, а в останні місяці — ще більше. Їхнє повстання набирає хід, і вони одержимі ідеєю сіяти хаос і розбрат не лише в Евалоні, а й за його межами. А Тільда Корентін була їхнім обличчям, вербуючи дедалі більше послідовників і підбурюючи їх проти корони Валлентісів. Моєї корони.
Ківина кров закрижаніла. Не дивно, що Джарену ніколи не подобалася Тільда. Вони закляті вороги.
— Не брехатиму, — зауважив Джарен, — було важко чути, що ти захищаєш її прагнення.
— Я не захищала її прагнень! — випалила Ківа згарячу. — Просто сказала, що розумію підґрунтя такої поведінки, — вона похитала головою, прочищаючи думки. — Ти досі не пояснив, чому ти тут. Яку інформацію шукав?
— Я прийшов по Тільду, — промовив Джарен так, наче то було очевидно. І дійсно було, навіть якщо Ківі й важко з цим змиритися, зрозуміти це. — Коли мірравенці врешті погодилися відправити її сюди, я усвідомив, що це єдиний спосіб поговорити з нею (так, гаразд, допитати) без того, щоб вони дізналися. Ми не можемо ризикувати повномасштабною війною зараз. Але якщо проникнути під прикриттям, наблизитися, змусити її розкрити плани… Спробувати мало сенс.
— Сенс?! — повторила Ківа, не вірячи власним вухам.
Джарен простяг руку і почухав підборіддя, тоді швидко повернув руку до живота.
— Тепер ясно, що план був дурним.
— Ще б пак!
— Ми всі знали, що це ризиковано, — захищався Джарен. — Але не могли змарнувати такий шанс, бо те, що відомо Тільді, може стати ключовим для безпеки нашого королівства.
— Стоп, — урвала його Ківа, піднімаючи руку. — Хто такі «ми»?
— План складали троє. Я мав лише спостерігати з відстані, — відповів Джарен. — Коли ми дізналися, що Тільду везуть сюди, Наарі та ще один королівський вартовий викликалися добровільно проникнути у в’язницю. Але тоді інший вартовий, Ейдран…
— Зламав ногу, — сказала Ківа, раптом пригадуючи слова Наарі в Безодні. — І ти пішов сюди.
Джарен, примружившись, подивився на неї:
— Вже знаєш?
— Тільки це. Більше нічого.
Джарен поміркував, тоді пояснив:
— Ми з сестрою поїхали до сімейного зимового палацу в горах Танестра, коли прийшла новина, що Тільду спіймали. Я відправив офіційного листа батькам, але їм вдалося тільки домовитися, щоб мірравенці відправили Тільду в Заліндов. Я знав, що далі перемовини триватимуть тижнями. За цей час ми з Наарі та Ейдраном розробили план, Наарі вирушила перша, стала вартовою в тюрмі й чекала на Ейдрана, який мав прибути пізніше, освоїтися серед в’язнів, а тоді знайти спосіб допитати Бунтівну Королеву.
— А Ейдран травмувався, — сказала Ківа.
Джарен кивнув, його лоб блищав від краплинок поту, очі застеляла пелена болю.
— У найгірший момент — у день, коли його мали відправити сюди. Я спонтанно вирішив замінити його, коли фургон з Валленії проїжджав повз зимовий палац. Міркував собі, що потраплю в тюрму, дістану відповіді, а тоді Наарі потайки мене виведе, як було заплановано з Ейдраном. Та ми не знали, що Тільда хвора. І що має вирок — Випробування Ордаліями. Цим батьки не поділилися. Довелося змінити тактику, а отже, лишитися на довше, ніж заплановано. Я зосередився на інших бунтівниках тут, намагаючись, аби вони мені повірили й дали хоч якісь уривки інформації. Але зробив критичну помилку в судженнях.
— Лише одну? — запитала Ківа.
Джарен проігнорував її тон:
— Не усвідомлював, що ними верховодить Креста. І після того, як я захистив тебе тієї ночі… — він похитав головою, — скажімо так, у мене виникли проблеми, коли я спробував після того з ними потоваришувати, хоч як старався.
Ківа повернулася думками до того, як він прибув у лазарет після сварки з бунтівниками, і пригадала напружений вираз його обличчя, коли повідомила, хто така Креста. Він переймався не тим, що створив собі ворогів. Вона й гадки не мала, що він хотів подружитися з ними… правда, лише для того, щоб використати їх.
— То ти отримав навіть більше, ніж хотів, коли прибув сюди, — констатувала Ківа, не спроможна на жодне співчуття.
Джарен зітхнув і скривився від болю вдиху-видиху:
— Зізнаюся, що мій план розсипався швидко, але стратегія була чіткою.