Публіка знов почала кричати одразу після Ківиної заяви, але через мить капітан Веріс закликав до тиші, і вони знову затихли.
У Джаренові почав рости страх — хоча натовп притих, Джарен ледве сприймав розмову, яка відбувалася на підвищенні. Він міг розгледіти Ківине обличчя, те, як її тіло тремтить, поки Веріс її розпитував, але вона все одно тримала голову високо і впевнено цитувала Книгу Закону, відважно повторюючи свою заяву про те, що стане Тільдиною Чемпіонкою.
Її наполеглива відповідь змусила Кальдона різко розсміятись і сказати:
— Вона мені подобається. Бойова.
— Вона хоче померти, — відказала Міррин, хоча і її це також, здавалося, розважило.
Джарен відчув слабкість, спостерігаючи за ними, знаючи, про що вони говорять. Знаючи, що буде далі. Знаючи, що вони не помиляються.
— Думаю, що ти, дівчино, не розумієш усіх наслідків своєї заяви, — спробував попередити Ківу Веріс. Джарен знав капітана і бачив у його карих очах занепокоєння. Всупереч суворим вимогам професії, Веріс мав добре серце. Та все одно Джарена здивувало, що Веріс закликав до Ківиного здорового глузду: він її не знав і не мав причин перейматися тим, що з нею трапиться. — Якщо тобі не вдасться пройти всі чотири Випробування — ви обидві помрете.
Після Верісової заяви-вироку натовпом пронісся шепіт.
А тоді долинув Тіппів крик:
— НІ, КІВО! Н-НЕ ТРЕБА!
Джарену довелося здійснити швидкий маневр, аби не дати Тільді впасти, коли хлопчик кинувся вперед, але йому не довелося турбуватися про те, як не дозволити Тіппові самому потрапити в халепу, бо там зненацька опинилася Наарі, її руки, наче сталеві ремені, зімкнулися в Тіппа на поясі. Вона тихо прошепотіла щось йому на вухо, Джарен не почув, але сказаного виявилося достатньо, аби Тіпп припинив боротися з її хваткою, хоча кожна частинка його маленького тіла була напружена.
Джарен знав: якби на них не тиснув натовп і якби не розмова при шибеницях, Веріс би вже помітив його і Наарі. Пощастило, що ці маси народу такі щільні, а капітана відволікла Ківина пропозиція і він не звернув уваги на Тіппів крик.
Там розмовляли далі. Міррин запитала, чому Ківа готова ризикнути життям заради Бунтівної Королеви, і Ківа…
Джарен подумки загарчав, коли Ківа не відповіла на питання його сестри, а запропонувала Міррин просто сісти, розслабитись і насолоджуватися шоу. Він знав, як сестра відреагує на таке, ще до того, як на видимій з-під маски частині її обличчя розтяглась усмішка.
— Вона хоче померти, — сказала Міррин.
А тоді Ківа вмить злетіла в повітря.
Натовп охнув, але Джарен і звуку не видав, спостерігаючи, як Міррин використовує магію вітру, аби підняти Ківу на спостережну вежу, що виходила на східний двір. Вона приземлилася високо, й він ледве міг розгледіти її за поруччям, але її тіло так дрижало, що було неможливо не помітити, наскільки вона боїться. Міррин покликала Веріса на розмову, а Ківин страх і далі був помітним, поки принцеса розмовляла з капітаном віч-на-віч. Випробування ще не почалось, а вона вже ледь витримує. Вона нізащо…
— Ківо Мерідан, — посилений голос Кальдона вклинився в Джаренові думки. Очі публіки метнулися від королівських осіб при шибеницях до Ківи й Веріса на вежі, а Кальдон продовжив: — Ти викликалася пройти Випробування Повітрям замість звинуваченої Бунтівної Королеви. Сьогодні ти постанеш перед Випробуванням Повітрям. У тебе є якісь останні слова?
Джаренові захотілося скрутити двоюрідному братові шию за те, наскільки безсердечно той питає, наче її смерть гарантована. Але тоді Джарен пригадав, що саме так і є. Бо якщо Ківа не приховувала весь цей час магічну силу, якщо вона не є стихійною аномалією, то її шанси вижити в будь-якій Ордалії майже нульові.
Запала довга тиша: публіка, затамувавши подих, чекала Ківиної відповіді, але та нічого не сказала. Джарен замислився, чи це не тому, що її може знудити: її обличчя набуло тривожного відтінку зеленого.
— Дуже добре, — мовив Кальдон, коли стало очевидно, що Ківа не збирається говорити. — Капітане Веріс, якщо ваша ласка, поясніть першу Ордалію Чемпіонці.
Джарен не розчув сказаного по тому: капітан і Ківа були надто високо, до нього не долинали їхні голоси. Але вираз Ківиного обличчя, і те, як її голова сіпнулася від Веріса до зовнішньої стіни в’язниці, і те, як вона, втримуючи рівновагу, відступила, наче намагалась утекти від того, що їй казав капітан…