Джарену від нервів скрутило живіт, наче то він нагорі, на вежі. Серце загупотіло у вухах, поки він спостерігав, як Ківа продовжує дивитися через двір у бік східної стіни. На її обличчі був разючий жах — а тоді його змінило дещо інше.
Рішучість.
Вона має намір це зробити, збагнув Джарен. Має намір пройти Ордалію… або загинути при цій спробі.
— У нас не весь день, — долинув сухий голос Кальдона, і Джарену знову довелося стиснути зуби, аби не кинути Тільду в натовпі, не видертися східцями на шибеницю й не накинутися на свого двоюрідного брата з кулаками. — У тебе тридцять секунд, Чемпіонко, або ми вважатимемо, що ти здалася.
І Кальдон розпочав зворотний відлік, публіка приєдналась і продовжила. Але Джарен на них майже не зважав, цілком зосередившись на Ківі. Вона вказала на поруччя, сказала Верісу щось, і він їх відкрив.
Те, як вона поглядала на зовнішню стіну… вже відчинена хвіртка в поруччі…
Джарен зненацька збагнув, яка це Ордалія.
Їй доведеться перестрибнути з вежі на верх стіни.
Стрибок… боги, там щонайменше тридцять футів. Неможлива відстань, навіть з розбігом. Ківа мусить це знати. Ківа це знає — Джарен бачив це в неї на обличчі.
Та все ж…
— Двадцять секунд, Чемпіонко, — промовив Кальдон знуджено, наче спостерігати за тим, як дівчина от-от стрибне до певної смерті, нічого для нього не означає. Але Джарен знав, що той лише вдає, граючи роль байдужого принца-наступника. Незважаючи на Кальдонів недбалий тон і маску, яка ховала його обличчя, коли він дивився на Ківу, в його синіх очах кипів шторм. Кальдон був відомий пихатістю й зухвалістю, але то значною мірою була вистава для тих, хто не завдавав собі клопоту копнути глибше. Він був дошкульним, але також найбільш схильним до заступництва і найвірнішим серед усіх, кого Джарен знав. Кальдон не мав стосунків з Ківою, але те, як він стиснув кулаки, показало: він бореться з власними благородними інстинктами.
Як і Джарен.
Минуло секунд п’ять, Ківа підійшла до краю і через поруччя подивилася вниз, наче для того, аби зібратися з духом. Вона не вглядалася в напрямку Джарена, хоча точно знала, де залишила його з Тіппом, Тільдою і Наарі. Наче не витримала б, якби подивилася на них; наче знала, що це, найімовірніше, буде останній раз, і не могла змусити себе це зробити — попрощатися.
Джарен відчув, що його от-от знудить. Він не міг на це дивитися. Не міг просто стояти і нічого не робити.
Але мусив.
У нього не було вибору.
Це Випробування Ордаліями — Тільдин вирок, а тепер Ківин. Джарен не міг цього зупинити. Навіть якби він непрохано вдерся на підвищення й викрив себе, він не мав влади зупинити те, що от-от мало статися. Тільдин вирок оголошено — він має бути виконаний нею… або Чемпіонкою.
Колеса рухалися. Дороги назад не було.
— Десять секунд — тоді невдача, — оголосив Кальдон.
Джарен давно не почувався настільки безпомічним, і то було єдине, що він відчував, дивлячись, як Ківа заплющила очі й почала відходити від поруччя.
Натовп почав вигукувати зворотний відлік, поки вона робила крок…
— Дев’ять!
…і ще крок…
— Вісім!
…і ще крок…
— Сім!
Вона продовжила задкувати («Шість! П’ять! Чотири! Три!»), доки врешті не опинилася настільки далеко, наскільки могла, на максимальній відстані від відчиненого поруччя.
— Дві секунди, Чемпіонко! — застеріг Кальдон голосом, нижчим від тривожної нотки.
Але та нотка була дрібницею порівняно з тим, що у Джарена булькотіло всередині — небезпечний коктейль жаху та боязні, які спустошували до оніміння, поки він спостерігав, як Ківа кинулася вперед вежею настільки швидко, як несли ноги, а тоді рвонула через відкрите поруччя…
І злетіла в повітря.
— КІВО! Н-НІ!
Джарен почув Тіппів крик, наче власний, але було пізно застерігати її, зупиняти її.
Одну неймовірну мить виглядало так, наче вона летить. У Джаренові розцвіла надія разом з хвилею недовіри: він задумався, чи вона не та сама аномалія, яка здивує їх усіх і переживе те, що пережити неможливо. Дюйм за дюймом вона розтинала повітря, східна стіна наближалась, і на одну благословенну мить Джарен подумав, що їй вдасться. Він мало не заплакав від полегшення, поки вона продовжувала боротися з гравітацією, заледве чуючи Тіппові захоплені вигуки понад ревінням натовпу. В неї виходило. Дійсно виходило.