Выбрать главу

— Ще ні, але мені потрібно трохи часу.

Кальдон замислено нахилив голову набік:

— Часу втертися в довіру до бунтівників… або часу ближче познайомитися з однією палкою цілителькою?

Джарен відкрив рота, закрив, а тоді збентежено зізнався:

— І те, й друге. — Він відкашлявся й поквапився додати: — Я тут заради інформації від бунтівників. Але Ківа… — він похитав головою. — Вона особлива. Я не можу цього пояснити.

Кальдон помовчав, обмірковуючи Джаренові слова, а то­ді запитав:

— Чому лише вогонь? — На Джаренів спантеличений погляд він пояснив: — Амулет. Чому ти зарядив його тільки вогняною магією? Їй залишиться пережити ще во­ду й землю після того.

Зрозумівши, Джарен відповів:

— Міррин не володіє магією води й землі, як і «принц Де­ве­рік»… нібито. На загал про нас обох відомо, що ми володіємо магією повітря й вогню, тож пояснити Кі­ві дві інші стихії не вдасться. — Він замовк, тоді додав: —

До того ж ризик, що амулет після другого випробування відберуть, надто високий. Рук чи інший вартовий його знайде. І навіть якщо Наарі вдасться повернути його, мені здалося, що важливіше зарядити амулет силою стихії, яка знадобиться Ківі найпершою, а не розділяти потенціал між різними.

А ще так в амулета буде вищий рівень захисту, і Джарен інстинктивно відчував, що це знадобиться.

— Тоді тобі все одно доведеться допомогти їй ще з двома Ордаліями, — нагадав Кальдон.

— Це проблема на інший день, — відказав Джарен, гостро усвідомлюючи, що двоюрідний брат має рацію. — Одне Випробування за раз.

Кальдонові губи сіпнулись:

— А ця цілителька тебе дійсно підкорила, так?

Джарен не заперечив:

— Тобі треба йти.

Кальдон кивнув, усвідомлюючи, що в них більше нема часу. Але він не йшов за Міррин. Натомість сказав:

— Є ще одне.

Джарен зібрався з духом і подивився в обличчя двоюрідному братові.

— Я не хотів тривожити тебе, але тобі потрібно це почути до того, як я піду, — повідав Кальдон, будячи своїми словами страх у Джаренові. Брат ще й нахилився ближче, наче хотів поділитися якимись зловісними новинами. В обличчя Джаренові він прошепотів: — Ти бруднючий, старий. Мерзотний і огидний. Я кажу тобі це тому, що люблю тебе. Дійсно, ти зараз за межею мерзенності.

Джарен сердито зиркнув на двоюрідного брата і відштовхнув того, але, побачивши сміх у Кальдонових синіх очах, не втримався і сам пирснув від сміху:

— Роздачу мила тут навряд чи можна назвати щед­рою. Особиста гігієна — не перша в списку необхідного для виживання.

Кальдон загиготів:

— Я переконаюся, що на тебе чекатиме гаряча ванна, щойно ти влаштуєш свою втечу з тюрми. — Він оглянув Джарена з голови до п’ят і зморщив носа, а тоді пробурмотів: — Заради нас усіх.

Всупереч власним словам, Кальдон знехтував огидою, притягнув Джарена до себе та обійняв, поплескавши по спині, байдужий до бруду, який розмазався по його ідеально чистому вбранні.

— Бережися тут, братику, — промовив Кальдон йому на вухо. — Добудь необхідну інформацію і забирайся звідси. Зрозумів?

Джарен кивнув і у відповідь обійняв Кальдона не менш міцно:

— Це ти бережися. Не роби такого, чого б я не зробив.

Відступаючи, Кальдон усміхався від вуха до вуха:

— Я не впевнений, що це вдала засторога, зважаючи на твою сумнівну поведінку останнім часом.

У Джарена не було влучної відповіді, тож він просто спостерігав, як Кальдон розвернувся й рушив до лазарету. Як і Міррин, наостанок брат кинув через плече:

— З нетерпінням чекаю побалакати з твоєю милою цілителькою, щойно вона отямиться. Якщо вона хоч трішки настільки особлива, як ти стверджуєш, то ми станемо щирими друзями. Я стану подарунком, про який вона й не знала, що потребує такого.

До того, як Джарен встиг висловити якусь погрозу, Кальдон зник з очей.

Стогнучи від думки про Ківине пробудження та необхідність постати перед його бундючною сестрою й розбеще­ним двоюрідним братом, Джарен замислився, чи не наплювати на обережність і не побігти слідом. Але також він знав: Міррин поводитиметься пристойно, а Кальдон його лише дражнив. Вони зроблять усе необхідне, щоб захистити його прикриття, а тоді поїдуть.