— То вона дійсно к-к-королева? — запитав Тіпп, його обличчя випромінювало зачудування, наче він насправді цьому досі не вірив.
— Ще ні, — зазначив Джарен. — Але це те, чого вона і її люди хочуть — перевороту в Евалоні, забрати собі корону.
— Чи вернути собі корону, — вклинився Мот, — залежит від того, в яку байку вірити.
— Чому б ти там не вірила, — перебила Наарі, її очі перемістилися до Ківи, — в тебе ще один тиждень на те, аби поставити її на ноги. Це те, що я прийшла тобі повідомити.
— Я думав, в нас залишилося тільки д-два дні? — запитав Тіпп, чухаючи носа.
— Королівська сім’я вирішила приїхати спостерігати за першою Ордалією, — поділилася Наарі. — Їм для подорожі потрібен додатковий час.
На довгу мить в лазареті не було жоднісінького звуку. Але тоді…
— Що?!
Ківа не була впевнена, кому належав найголосніший вигук; але вона не була єдиною, хто скрикнув.
— Король Стеллан і королева Аріана їдут у Заліндов? — запитав Мот, одна рука притиснута до лисіючої голови. — Матері його ковінька.
— Ні, не вони, — сказала Наарі. — Вони надто далеко, досі у Валленії. Але принц-наступник і принцеса проводили зиму в горах Танестра. Їм наказали прибути від імені батьків.
Тіппів рот розтулився, Мот був приголомшений, а Джаренові очі були широкі від шоку. Ківі стало ліпше від того, що вона не одна здивувалась, але тепер вона відчувала ще більше тиску зробити неймовірне.
Не дай їй померти.
Королівська свита чи ні, це не мало жодного значення.
Тільда досі була дуже хвора і могла не дотягнути до першого Випробування, не кажучи вже про те, щоб пережити його.
— Отже, тиждень? — уточнила Ківа. — З цим принаймні можна працювати.
Вона подивилася на Тільду, її живіт знову стиснувся від вигляду кайданів.
— Їй крепко хочеця, шоб справедливість вершилася, — зауважив Мот, слідкуючи за Ківиним поглядом. — Інакше не пхалися б в таку далечінь, еге ж?
— Р-розповіси мені історію, Ківо? — заблагав Тіпп. — Ти ділилася к-колись уривками, але я н-не розумію, чому вона така н-небезпечна.
Ківа безпомічно подивилася на нього, тоді на інших. Її очі зупинилися на Джаренові, і замість того, щоб відповісти Тіппові, вона запитала:
— Чому ти тут?
Він зустрів її погляд:
— Я прийшов узяти ще мазі для рук. Але тепер мені хочеться почути історію.
Мот кивнув, погоджуючись, і Ківа повернулася до Наарі, сподіваючись, що та покладе цьому край. Натомість вартова просто пішла й сіла на найближчій лаві, наче вмощуючись.
Ківа заледве втрималась, аби не впустити щелепу від такої поведінки, але тоді набула сердитого виразу, коли інші слідом за Наарі повсідалися, нетерпляче дивлячись на Ківу.
— Я тюремна цілителька, — нагадала вона їм. — Не казкарка.
— Сьодні ти за обидвох, — сказав Мот.
Ківа знову подивилася на Наарі, майже відчайдушно, але було очевидно, що втручатися вартова не збиралася.
Зітхаючи, Ківа рушила сісти на вільному місці поруч із Джареном, піддаючись на їхні прохання і ділячись оповіддю, яку дитиною благала маму розповідати щовечора.
— Давно-давно, коли магія правила цією землею, жили чоловік і жінка, Торвін Корентін і Сана Валлентіс, які походили з двох наймогутніших родів за всі часи. — Ківа глянула вниз, на свої пальці, уявлячи як було володіти такою силою. — Торвін мав здатність управляти людським тілом, і навіть по сей день його вважають наймогутнішим з усіх цілителів. Сана могла контролювати чотири стихії: землю, повітря, воду й вогонь. Цим даром повністю не володів ніхто з часу її смерті. Разом вони були нездоланні, і після того як зв’язали себе шлюбними узами, стали королем і королевою, рівних яким світ ще не бачив.
«Хотіла б і я володіти магією».
Ківа заплющила очі, коли в голові промайнув голос — її голос, молодший на багато років. І не могла стримати ні цей спогад, ні тиху материну відповідь: «Я б більше пораділа, якби ти хотіла розуму, відданості чи відваги, моя мила дівчинко. Магія небезпечна, і ті, хто нею володіє, постійно озираються».
«Бо вони вельможі, — відповіла Ківа. — Зараз лише родичі Торвіна чи Сани володіють магією. Це перетворює їх на мішені».
Ківа заштовхала спогад дуже-дуже глибоко і зусиллям волі повернулася в теперішнє.
— Як часто буває в людей, ті, хто володіє неймовірною силою, ризикують піддатися їй, — вела далі вона, погляд звернений до Тіппа, який поглинав розповідь, просто як вона в дитинстві. — Торвін правив чесно, і люди були до нього прихильні, бо він користувався магією, аби допомагати тим, хто прагнув зцілення. Санина ж сила кипіла в ній, руйнуючи її зсередини. Вона почала ненавидіти чоловіка, заздрячи його щедрості і тому, як піддані відповідають на його доброту. Темрява в ній зростала, і вона вирішила, що більше не хоче ділити корону. Вона хотіла, аби їхнє королівство — Евалон — було її і тільки її. Тож вона напала на Торвіна — несподівана магічна атака, внаслідок якої його сильно поранило. Тоді вона збрехала своїм людям, що це він напав на неї, прагнучи скинути її з трону, вбити її, їхню любу королеву.