Ківа замислилася, чи вона колись ненавиділа Наглядача більше, ніж у ту мить. Жуючи губу, вона притишила голос і визнала:
— Тільді дійсно погано. Я не знаю, що з нею… не знаю, чи мені вдасться врятувати її. І якщо вдасться…
— Дозволь мені бути чесним, — сказав Рук, відкидаючись на спинку та опускаючись глибше в своєму плюшевому кріслі. — Особисто мені байдуже, чи виживе Бунтівна Королева. Ці Випробування незабаром — той ще клопіт, і в мене від їх планування аж розлад шлунка почався. Так багато правил, яких треба дотриматися, так багато організувати і підготувати для чотирьох завдань, ще й офіційні листи з кожного королівства прибувають щодня — дають поради і вимагають тримати їх поінформованими. Дякувати богам, що лише спадкоємці Валлентіс прибувають особисто, бо вже тільки від них у мене голова болить так, що вистачить на все життя. — Рук стиснув губи, тоді продовжив: — Але наскільки б це все не дратувало, мені наказали простежити за тим, аби суд над Тільдою Корентін звершився.
Суворість його рис зробила очевидним те, що він думає про такий наказ, особливо при тому, що до цього часу він керував, не звітуючи практично ні перед ким.
— Щоб це сталося, вона повинна вижити, — продовжив Рук. — А для цього ти повинна робити свою богами прокляту роботу. — Його обличчя спохмурніло, коли він додав: — Якщо Тільда не проживе достатньо, аби пройти перше Випробування, то не лише Тіппове життя опиниться в небезпеці. Я зрозуміло висловлююся?
Ківине серце стукотіло. Вона проковтнула слину і кивнула, не в змозі сформулювати словесну відповідь.
Вираз обличчя Наглядача Рука прояснився.
— Прийти до мене цієї ночі було правильним рішенням, Ківо. Я радий, що ти слухала, коли ми розмовляли востаннє. Продовжуй у тому ж дусі, і все буде гаразд.
Знов-таки Ківа кивнула, неспроможна висловлюватися. Його похвала повинна була її якось заспокоїти, підтвердити, що вона дала йому достатньо інформації, аби поки що лишатися корисною. Але він не знав того, що вона приберегла для себе.
Креста не просто звеліла Ківі врятувати Тільдине життя; Креста також сказала, що Бунтівна Королева повинна дожити до свого порятунку. Порятунку, про який Ківа не згадала в розмові з Руком через страх, що це може означати для її власної невідворотної свободи, — навіть якщо вона й гадки не мала, коли це трапиться.
Дотриматися Наглядачевого наказу і протримати Тільду до першого Випробування — це одне. Але поза цим… Як вона мала вберегти життя Бунтівної Королеви? Тіппове життя залежить від того, чи вона вигадає, як це зробити. Ківине життя залежить від цього.
Бо якщо вона зазнає невдачі, то від Крестиної чи Наглядачевої руки — вони всі помруть.
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
Через чотири дні у Тільди спав жар.
Ківу це заспокоїло і стурбувало одночасно. Заспокоїло, бо це означало, що жінці, можливо, вдасться перемогти хворобу, яка досі нападала на її імунну систему. Турбувало, бо вже лишалося тільки три дні до того часу, як принц-наступник і принцеса прибудуть спостерігати за Випробуванням Повітрям.
Замало часу.
І хоча Тільда більше не пітніла так сильно, що простирадла доводилося міняти кожних кілька годин, і прокидалася на довші проміжки часу, Ківа досі не могла збагнути, що з тією. Жінка не могла (або не хотіла) розмовляти, і навіть Ківині лагідні вмовляння не могли змусити її пролити світло на свою хворобу. Інколи здавалося, що вона при тямі, а через якусь мить її охоплювали марення, вона борсалася в кайданах, із рота йшла піна, і кричала так, що вартові мчали в лазарет.
Ківа не знала, що робити, аби допомогти. Окрім цього, вона була виснажена — не тільки тому, що кількість випадків шлункового вірусу зросла, але й тому, що допомагала в’язням, які зверталися до неї з іншими проблемами, дедалі більша кількість яких починалася через суперечки з вартовими.
Середина зими, прибувало мало новеньких, тож вартові сердилися і марудилися. Вони шукали розваг у вигляді жінок-в’язнів, інколи — чоловіків. Після десяти років Ківа до цього звикла, але це не зупиняло палання ненависті, яке вона відчувала, коли перелякані жінки приходили групами просити пустир-кори, аби припинити свої цикли. Виснажливість праці та обмежені пайки означали, що більшість жінок і так взагалі не кровоточили, але ті, хто кровоточив… Останнє, чого будь-кому хотілося в Заліндові, — завагітніти. Таке траплялося, звісно; і в рідкісних випадках, коли жінки проходили повний термін, Ківа допомагала в пологах. Але жодного разу за ті десять років, що вона в тюрмі, матері і новонароджені не жили довго.