— Думаю, що ти, дівчино, не розумієш усіх наслідків своєї заяви, — зауважив капітан, схрещуючи свої могутні руки на закутих в обладунок грудях. — Друга частина правила каже, що твоя доля буде прив’язана до її. Якщо тобі не вдасться пройти всі чотири Випробування — ви обидві помрете.
Над юрбою, яка уважно слухала, прошелестіло бурмотіння.
— НІ, КІВО! Н-НЕ ТРЕБА!
Ківа заблокувала Тіппів вигук. Вона робила це не просто для Тільди, але й для того, аби врятувати Тіппове життя і своє власне. Вона не похитнеться, навіть відчуваючи, як її охоплює запаморочливе відчуття паніки, як голки й булавки поколюють кінчики пальців, а поле зору чорніє по краях.
Збираючи відвагу, якої не відчувала, Ківа впилася нігтями в долоні, біль допомагав їй зосередитися, коли вона заявила:
— Але якщо в мене вийде, то нам обом подарують свободу.
Вона не бачила сенсу в тому, аби визнати, що шанси не на її користь. Усі й так це знали. Але якщо Ківі вдасться пережити перше завдання…
Ми в безпеці. Лишайся живою.
Не дай їй померти.
Ми вже йдемо.
Ми.
Вже.
Йдемо.
Ківа повинна вірити, що записка її сестри означала саме це: тепер, після десяти років, вони таки йдуть, готові виконати обіцянку. Особливо тепер, коли Тільда тут — додаткова спонука для її послідовників, аби наважитися зробити крок проти Заліндова, звільнивши Ківу в процесі. На це натякала Крестина погроза: спроба порятунку втілюється.
Сім’я Мерідан — Ківина сім’я — мала заплутану бунтівну історію. Хоч і була малою, коли її в них забрали, вона пам’ятала. Її батьки намагалися триматися подалі від політичних заворушень, які наростали в Евалоні, — їхнє маленьке село примостилося біля підніжжя гір Армін, загалом забуте чужинцями. Але все змінилося за десять років Ківиного ув’язнення. Як вона робила те, що потрібно, аби вижити, так само робила і її сім’я.
Можливо… лише можливо… якщо їй вдасться пережити перше Випробування… якщо вдасться виграти Тільді більше часу, достатньо, щоб Креста дала їй спокій, щоб бунтівники прийшли, щоб Ківина сім’я прийшла…
Можливо, вона нарешті дочекається волі.
Не дай їй померти.
Ми вже йдемо.
Принцеса зробила крок уперед, її підшита хутром червона мантія зашурхотіла від руху, витягуючи Ківу з її обнадійливих — навіть якщо й відчайдушних — думок.
— Навіщо ризикувати своїм життям? — принцеса Міррин з-під маски оглянула Ківу. — Навіщо робити таку заяву, знаючи, що результат усього один?
Ківа не марнувала зусиль, намагаючись довести, що може бути інший результат: вона може вижити. Натомість просто промовила:
— Засуджена вами жінка смертельно хвора, неспроможна навіть стояти самостійно, вже не кажучи про те, щоб спробувати витримати сьогоднішню Ордалію. Ви подолали чималий шлях задля розваги, принцесо. Замість того щоб питати, які в мене причини, чого б вам просто не сісти, розслабитися і насолоджуватися шоу, як і планувалося?
На відміну від принцової маски, що повністю приховувала вираз обличчя, принцесина була схожа на розтоплене срібло, яке струменіло з однієї половини її обличчя по діагоналі до другої. Отож її червоні губи було видно достатньо добре, аби побачити, що вони скрутилися в криву посмішку за мить до того, як вона заявила:
— Вона хоче померти.
І тоді Ківу метнули в повітря.
Однієї миті її ноги були на дерев’яній платформі шибениці, наступної — під нею нічого не було, ніщо не тримало її, коли вона летіла догори на невидимому ланцюзі. Кусючий вітер бив по обличчю, подих перехоплювало в легенях, і крик забивало в горлі. В неї була заледве секунда, аби подумати, що відбувалося (це Ордалія? що робити? як вижити?), до того як імпульс, який штовхав її догори, зник, і вона, провалившись, полетіла додолу.
У єдину мить, яка промайнула до того, як її ступні вдарилися об тверду поверхню й тіло повалилося, бо ноги не змогли втримати вагу, її опанував абсолютний жах.
Вона не померла.
Але й не була в безпеці, на землі.
Коли Ківа підвелася, в ній заклубочився жах, бо вона збагнула, що перебуває зверху на одній з незалежних сторожових веж, які виходили на східний двір, перпендикулярні до зовнішньої стіни.
Вона так високо. Так високо.
Гуп позаду змусив Ківу крутнутись: капітан королівської варти спритно приземлився всього за кілька кроків — його також доставила принцесина стихійна магія.