— Подякуй, що принцеса Міррин не кинула тебе зі значно більшої висоти, інакше ти зараз не стояла б тут, — сказав капітан, помічаючи, що Ківа тремтить усім тілом.
Ківа боялася, що її виверне. І сподівалася, що якщо гідність отак її покине, то вона принаймні зіпсує капітанові відполіровані чоботи.
— Принц і принцеса погодилися прийняти твою заяву й перенести вирок Тільди Корентін на тебе, згідно з правилом п’ятим у Книзі Закону, — продовжив капітан. Його погляд був прикутий до неї, коли він додав: — Якщо звіти про її погане здоров’я правдиві, то ти приносиш своє життя в жертву марно. Тож я даю тобі останній шанс анулювати свою вимогу.
Ківа нічого не відповіла, зокрема тому, що боялася: якщо відкриє рота, то зробить так, як запропонував капітан. Але нагадала собі, що їй потрібно проходити Випробування по черзі, одне за раз. Вона може це зробити. Вона буде робити саме це.
Не дай їй померти.
Це був єдиний відомий Ківі спосіб зберегти життя Бунтівної Королеви. Якщо — коли — Ківа вийде живою після Випробування Повітрям, у Тільди буде більше часу на відновлення і Ківа виграє час для бунтівників прийти по неї — по них обох.
Але… якщо Ківа таки помре сьогодні… мертві не страждають від осуду живих. Тільдина доля більше не буде її відповідальністю.
— Так тому й бути, — сказав капітан у відповідь на її мовчання, хоча й мав невдоволений вигляд. Ківа задумалася, чи знає він, хто вона така, чи пригадав її, а тоді збагнула, що якби так, він ставився б до неї зовсім по-іншому.
Все гаразд. Все буде гаразд.
Ківа глибоко вдихнула через ніс і знову зусиллям волі прогнала спогад.
— Ківо Мерідан, — погукав посилений голос принца-наступника, підштовхуючи і її, і капітана подивитися вниз із балкона сторожової вежі. — Ти викликалася пройти Випробування Повітрям замість звинуваченої Бунтівної Королеви. Сьогодні ти постанеш перед Випробуванням Повітрям. У тебе є якісь останні слова?
У Ківи їх було багато, та жодне не полегшить життя, якщо їй таки вдасться пережити Випробування, тож вона притримала язика і похитала головою. Вона не наважилася подивитися в тому напрямку, де востаннє бачила Тіппа, Джарена, Тільду й Наарі, як не наважилася шукати серед натовпу Мота чи якесь інше знайоме обличчя, інакше могла втратити рішучість.
— Дуже добре, — сказав принц Деверік, стихійна магія дозволяла всім чути його голос. Ківа ніколи раніше на власні очі не бачила такої сили в дії. Якби випадок був іншим, вона зачудувалася б з цього і з того, як принцеса перемістила Ківу й капітана на сторожову вежу. Але замість того, щоб бути враженою, вона просто намагалася не зомліти, поки чекала почути, що ж буде попереду. З нею все буде гаразд, нагадала вона собі. Вона виживе. Виживе.
— Капітане Веріс, — продовжив принц Деверік, — якщо ваша ласка, поясніть першу Ордалію Чемпіонці.
Ківа обернулася назад до капітана і побажала, аби він вважав, що вона весь цей час була настільки блідою.
— Випробування Повітрям очевидне, — мовив Веріс. — Ти стрибнеш звідси… — він вказав на збиту з дощок підмостку, на якій вони стояли, — туди.
Ківа очима простежила за його пальцем, її голова закрутилася, коли вона помітила свій пункт призначення.
Вершина східної стіни — на відстані тридцяти футів.
— Це неможливо, — Ківа видушила з горла, яке вже стискалося, її впевненість зникла за одну мить.
— Це й не повинно бути легко, — безжально відрубав Веріс.
Навіть якби вежа була ближче до стіни, це все одно був би важкий стрибок. Але з такою відстанню між ними, ще й зважаючи на юрмище спостерігачів…
У Ківи вирвався недовірливий сміх. Ось тобі й маєш Перше Випробування, в якому можна вижити. По спині поповзло каяття, щедро розведене панікою, лишаючи за собою сироти.
— Згідно з тим, що можна знайти в записах, — буденно вів далі капітан Веріс, — найдовший задокументований стрибок був понад двадцять дев’ять футів. Тут відстань заледве більша.
— На землі, — прохрипіла Ківа. — І гадаю, то було з розбігом.
Веріса це не зачепило.
— Ти можеш стрибнути, або я тебе штовхну. Вибір за тобою.
Ківа хотіла сказати йому, що він може зробити з цим вибором. Натомість вона глибоко вдихнула і зробила крок до краю балкона, поклала руки на хитке дерев’яне поруччя, аби подивитися через край і прикинути відстань до землі. Вона негайно випросталася, щойно закрутилася голова.