— За законом ти пройшла Випробування. Ти вижила — от що рахується.
Коли Ківа відкрила рота, аби посперечатися, Міррин відправила їй гострий погляд і застерегла:
— Не починай. Я вже витерпіла лекцію про втручання, хоча це взагалі не я повелася непомірковано. Але, звісно ж, мене мали в це втягнути, чи не так?
Міррин говорила сердито, а Ківа знов озирнулася порожнім лазаретом.
— А де ж принц Деверік? Чому він не тут?
Принцеса засміялася — відкритий, глибоко потішений звук.
— А оце якраз чудове запитання. Мій брат нерозсудливий, імпульсивний дурень, і все ж йому вдається бути одним з найкращих людей, яких я знаю. Він, напевно, заводить дружбу зі злочинцями, поки ми розмовляємо, і будує зв’язки, які триватимуть усе життя. — Лукаво Міррин продовжила: — Ти його зацікавила, знаєш… якщо це не очевидно з того, що ти зараз жива.
Тепло торкнулося Ківиних щік, коли принц заявив «вона мені подобається» перед зігнаною юрбою. Намагаючись не дати принцесі це помітити, Ківа запитала:
— Людина, яка читала вам лекцію… ви мали на увазі капітана Веріса?
Вартовий зиркнув у їхній бік, коли згадали його ім’я, але жодним іншим чином не змінив своєї пози, обличчя лишалося безвиразним.
Міррин знову засміялася:
— Веріс — добряк. Мене здивувало, що він сам не стрибнув з вежі, аби тебе піймати.
Ківа нічого не сказала, боячись того, що може вилетіти з рота, якщо вона його відкриє, боячись, що розповість про свою першу зустріч із тим чоловіком і про все, що він у неї відібрав, — в ім’я сім’ї Валлентіс. Сім’ї Міррин.
Сім’ї, яку Ківа ненавиділа і ненавидітиме, доки житиме.
— Ні, то в Наглядача Рука знайшлися кілька… цікавих слів для мене і брата, — пояснила Міррин.
Ківа багато віддала б за те, аби дізнатися, що то були за слова. Для будь-кого не королівської крові втручання у Випробування означало б жорстоке покарання — ув’язнення, можливо, навіть смерть. Але принц? Та ще й наступник трону? Ківа сумнівалася, що найближчим часом наноситиме мітку на Деверіка, навіть якщо він погиркався з Руком.
— Наглядач наголосив на своєму незадоволенні діями мого брата і чітко дав зрозуміти, що нам… краще не бути присутніми на трьох наступних Випробуваннях, — заявила Міррин. — Між нами, це велика біда. — Вона чмихнула і зморщила носа, наче повітря її образило.
Той факт, що Рук вичитав принца і принцесу, Ківу не здивував, як і те, що вони здалися під його вимогою, адже останнє, чого хотілося б евалонським вельможам, — це ворогувати з чоловіком, який тримав їхніх найзапекліших ворогів під замком.
— Чому ви тут, принцесо? — нарешті запитала Ківа, потребуючи відповідей, особливо після того, як дізналася, що Рук виставив їх за двері. Причин на те, аби Міррин була в лазареті, не було, як і причин, чому принцеса марнує час, розмовляючи з ув’язненою. — Ваш брат врятував мене через… через якусь сміховинну причину. І я вдячна, дійсно вдячна. Але це не пояснює, чому ви чекали біля мого ліжка, доки я прокинуся. Чого ви мені не кажете?
Принцеса підняла руку, і Ківа здригнулась — автоматична захисна реакція. Очі Міррин спалахнули під маскою, але вона нічого не сказала, повільно стуляючи руку в кулак.
Поки вона це робила, повітря довкола них йшло брижами і в Ківи вистрілило у вухах, коли тиск збільшився, голова здалася такою, наче туди напхали бавовни.
— Я помістила нас у повітряну кишеню, — повідомила Міррин, — заради приватності. — Вона кивнула в напрямку Веріса, який дивився назовні, тепер навіть не підозрюючи про те, що їхня розмова триває.
Дивуючись із того, що зробила принцеса, Ківа спробувала позіхнути, аби прогнати тиск, але неприємне відчуття не піддалося.
— У нас небагато часу до того, як він задумається, чому так тихо, і здогадається, що я зробила, — продовжила принцеса, в її рівному елегантному голосі була нотка нагальності. — Скажи, наскільки ти впевнена в тому, що переживеш три наступні Ордалії?
Ківа здивувалась, аж перестала позіхати від дивного відчуття повітряної кишені.
— Я думаю, кращим запитанням буде, наскільки я не впевнена.
— Я серйозно, цілителько.
— Я теж, принцесо. Раніше ніхто не переживав усі чотири.
Вона не збиралася визнавати, що сподівалася: їй не доведеться брати на себе решту Випробувань, її сім’я прийде до того.
Міррин похитала головою:
— Неправда. Колись давно люди виживали.
Ківа видала саркастичний звук — макове молочко перемагало інстинкт самозбереження: