Вона нічого не сказала, здивувавшись його запальній реакції.
— Ти хотіла померти? — наполягав він. — Таким був твій план?
Ківа відсахнулася.
— Звісно ж, ні. — Вона слабко усвідомила, що двері в карантинну кімнату відчинилися і зачинилися, але не відвела погляду від Джарена.
— Тоді чому, Ківо? Чому отак жертвувати собою? Чому ризикувати своїм життям заради якоїсь жінки, з якою ти навіть не знайома? — Він різко вказав на завісу довкола Тільдиного ліжка: — Чому віддавати все заради неї?
— Чому тобі не байдуже, Джарене? — кинула йому у відповідь Ківа. — Ти не знаєш мене достатньо добре, аби так засмутитися.
— Ні, але я з-знаю.
Ківа повернулась і побачила Тіппа, який стояв у дверях карантинної кімнати. Від сліз у його очах в неї одразу зникло бажання сваритися.
— Тіппе…
— Чому ти це з-зробила, Ківо? — запитав він тремтячим голосом, його веснянки було чітко видно на блідому обличчі. — Ти розповідала, що ніхто не м-може пережити Випробування, що це — смертний вирок.
— Тіппе, ходи сюди, — покликала його Ківа, простягаючи руку. Та злегка тремтіла — і через суперечку, і через біль. Принц Деверік сповільнив Ківу достатньо, аби вберегти від смерті, але зробив це не лагідно.
Тіпп повільно наблизився, і коли він подивився на неї, в його очах були сльози.
— Чому, Ківо? — його горло підстрибнуло. — Ти с-сказала моїй матері, що захистиш мене. Ти не зможеш цього зробити м-мертвою.
Хоча Ківа не мала наміру розповідати про Крестині погрози його життю, вона все одно шкодувала, що ця розмова відбувалася не наодинці з хлопчиком. Вона швидко подивилася на Джарена, але той тільки склав руки і впевнено подивився на неї у відповідь. Наарі також спостерігала одразу від входу в лазарет і навіть не намагалася приховати, що підслуховує.
— Ти маєш рацію, я обіцяла твоїй матері, що наглядатиму за тобою, — тихо сказала Ківа, беручи Тіппову руку у власну. — І планую це робити ще довго після того, як із Випробуваннями буде покінчено.
Коли Тіпп відвернувся, Ківа стиснула його пальці, аби знову привернути увагу, і продовжила:
— Агов, я правду кажу. Я вже пройшла одну Ордалію… наскільки складними можуть бути інші три? — Вона намагалася додати голосу впевненості, приховуючи і сліди вагання, і сподівання на те, що їй не доведеться зустрічатися з рештою Випробувань взагалі.
Лишайся живою.
Не дай їй померти.
Ми вже йдемо.
— Але що тоді? — запитав Тіпп. — Ти б-будеш вільна, а я буду сам.
Ківа не могла розповісти йому правди, не могла розповісти свій план… ще ні. Доки вона не поговорить із Наглядачем. Навіть тоді вона мовчатиме, боячись даремно вселяти в Тіппа надію. Попереду довгий шлях, і Ківа не мала жодної гарантії, що все закінчиться добре. Для будь-кого з них.
Вона продовжила трохи хрипкуватим голосом:
— Це не сьогоднішня проблема, тож немає сенсу хвилюватися про це зараз.
— То зосередьмося на сьогоднішньому дні, — втрутився Джарен. — Ти так і не розповіла нам, чому зробила те, що зробила.
Ківі довелося порахувати до десяти, аби не гаркнути, що це аж ніяк не його справа, і наполягти, аби він пішов з лазарету. Правда полягала в тому, що їй було приємно, прокинувшись, застати його біля свого ліжка. Їй було приємно, що він хвилювався, що аж сердився. Дуже мало людей у Заліндові взагалі думали про її стан — це вона постійно наглядала за іншими.
Але він таки не знав її достатньо, аби настільки засмутитися. Вона не розуміла, що між ними відбувається, і гадала, чи не почувається він просто пов’язаним з нею, бо вона перша, кого він зустрів після пробудження в Заліндові. Це не був би перший раз, що в’язень так реагує, навіть після того, як вона розпанахала його плоть. Вони сприймали її за близьку під час нелегкого переходу в нове життя. Розраду майже. Але їхня залежність зазвичай гасла після кількох тижнів, а Ківа рідко повторно взаємодіяла з ними, хіба що в них були проблеми зі здоров’ям… або вони помирали, і їй доводилося відправляти їх в морг.
Одначе Джарен уже пробув у Заліндові майже три з половиною тижні і не виказував жодних ознак зникнення з її життя. Ба більше, вона бачила його все частіше з плином часу. Частково це було через зв’язок, який у нього утворився з Тіппом: хлопчик опікав Джарена, вирішивши, що його призначення — допомогти новоприбулому вижити. А Тіпп пов’язаний з Ківою, отже, Джарен також із нею пов’язаний.
Та однаково… Ківа через це все почувалася не в своїй тарілці і навіть гадки не мала, як реагувати на його прохання (ні, вимогу) відповісти. Хоча вона й була зворушена тим, що він переймався, її також жахала така увага. Вона пробула в Заліндові довго і знала: не варто формувати тривалі стосунки.