— Піде зі мною.
Це змусило Наглядача завмерти на півслові. Він відхилився назад, примружено подивився на неї:
— Що?
Ківа облизала губи, сподіваючись, що в неї вийде це. Вона шкодувала, що її свідомість каламутна від ліків, але водночас раділа тому, якою хороброю вони її робили. Вона ніколи раніше не почувалася такою безстрашною в присутності Наглядача.
— Ви казали мені, що Тіпп зможе покинути Заліндов, якщо матиме опікуна ззовні, який його забере, — нагадала вона. — Якщо я переживу Випробування і звільнюся, я буду його опікункою. Він піде зі мною.
Наглядач довгу мить нічого не казав. Ківа болісно підсунулася вище в ліжку, її руки поступово ставали клейкими і холодними, доки вона чекала його відповіді.
Нарешті він заговорив:
— Ти повинна пережити Випробування, аби це трапилося.
Ківа хотіла усміхнутися, засміятися, підвестися і відсвяткувати танцем. Рук не сперечався — не міг сперечатися, адже вона використала його власні слова проти нього. Та вона однаково хвилювалася, що він знайде лазівку, якийсь спосіб заперечити її вимогу. Натомість він просто згадав про ймовірність її невдачі. Це вона витримає.
— Мені вже вдавалося долати труднощі незважаючи на шанси, — відповіла Ківа. — Десять років тут — а я досі жива. Це щось означає.
Вона пригадала, як Міррин сказала, що вона та, хто виживає, і саме Рук сказав так про неї принцесі.
— Ти жива тому, що я захищав тебе, — просичав Наглядач Рук, на його обличчя повернулася злість. — Жива, тому що твій батько врятував моє життя і я пообіцяв йому, що пригляну за тобою. Як іще, ти думаєш, тобі вдалося тут так довго протягнути?
Ківа відсахнулася при згадці про батька, але не могла втриматися від відповіді, дещо гіркої:
— Люди знають, що я ваша інформаторка, мені ніхто не довіряє і всі ненавидять, тому й не чіпають.
— Неправильно, — процідив Рук крізь стиснуті зуби. Ківа ніколи не бачила стільки емоцій у цьому зазвичай стоїчному чоловікові. — Це тому, що всі тут — в’язні і вартові — знають: якщо вони зачеплять тебе, їм доведеться відповідати переді мною.
Ківа нервово фиркнула. З нею поводилися жорстоко безліч разів, особливо вартові. Крім того, була Креста з її погрозами Тіппові, чим Наглядач ані краплі не переймався. От тобі й захист, про який він заявляв. Те, що її бачили як віддану йому, не принесло Ківі нічого, окрім проблем і постійної тривоги, чи здобула вона достатньо інформації, аби лишатися корисною.
Але… він мав рацію — нічого дійсно жахливого з нею ніколи не траплялося, на відміну від того, що довелося витерпіти багатьом іншим в’язням, особливо від рук вартових. Вона підозрювала, що Рукова уважність діяла на них як попередження; вона просто ніколи не міркувала, чи це тому, що він хотів захистити її, що він повертав борг її батькові, який врятував його від мало не смертельного сепсису майже десять років тому. Можливо, Рук і турбувався про неї, на свій власний, незвичний манер. Думка здавалася їй дивною, наче вона не могла змиритися з ідеєю, що він допомагав їй вижити, при цьому часто погрожуючи смертю.
— Ти не могла просто нічого не робити, так? — нарешті спитав Рук, коли Ківа не заговорила. Тепер він мовив виснажено, з голосу сочилася злість. — Якби ти не втрутилася, Тільда Корентін сьогодні померла б, а життя повернулося б у нормальне русло. Більше жодних королівських наказів, жодних відправлень повідомлень щодо її стану, вимог повідомити, чи вона при тямі достатньо, щоб спілкуватися.
Ківа прикусила язик, аби втримати саркастичну відповідь про те, що створює йому незручності.
— Завдяки тобі нам доведеться проводити решту Випробувань, — продовжував Рук. — Чи стільки, в скількох тобі вдасться вижити. — Його брови насупилися. — А коли ти програєш — а ти таки програєш, Ківо, — лишиш мене без компетентної тюремної цілительки.
— У вас є Оліша і Нерґал, — нагадала Ківа, хоча горло і стиснулося через те, як легко він відкинув думку, що вона виживе. «Турбується» — надто сильне слово для того, що він відчував до неї. Вона для нього всього лиш інструмент. Цілителька, інформаторка. — І ви раніше мені казали, багато разів, що запросто знайдете мені заміну.
Рук пробігся рукою по своєму короткому волоссю і проігнорував звинувачення в її словах.
— Ти сьогодні серйозно помилилася. Я зробив для тебе все, що міг. І не можу допомогти тобі з цими Ордаліями — тепер ти сама.